НОВА СТОРІНКА В АКЦІЇ «ЗІГРІЙМО СТАРІСТЬ ДОБРОТОЮ  І ТУРБОТОЮ…»

В рамках цієї програми Товариства Червоного Хреста в Бабушкінському районі  м. Дніпропетровська провело нову акцію: кращі волонтери з числа лідерів супроводжували літніх людей в автобусній екскурсії по місту. Сучасний Дніпропетровськ – це багатофункціональний обласний і промисловий центр, важливий транспортний вузол міжобласного значення, центр міської агломерації. Він знаходиться у степовій зоні в середній течії Дніпра на північному боці великого Дніпровського закруту, там, де в нього впадає ріка Самара.

Чисельність населення міста – 1 млн. 108,7 тис. Площа мегаполісу – 37,9 тис. га, у т.ч. забудованої частини – 55%, ландшафтно-рекреаційних територій – 30%, водних та інших поверхонь – 15%. Такі дані подають офіційні джерела, довідники, туристичні проспекти.

Автобус був просторим - місця вистарчило всім. В місті-мегаполюсі є що подивитися - театри, музеї, набережна, парки, пам"ятники.У Дніпропетровську з успіхом проходили дні культури Франції, тиждень ретроспективного показу фільмів Канського фестивалю, експозиція картин у Художньому музеї "Мистецький міст Хорватія–Україна”.

Крім мирських справ, екскурсантів зацікавив і духовний світ. Тож автобус взяв курс на Храм ікони Божої Матері "Іверської". Вже здаля було видно, що це велична споруда.

Зблизька - дивлячись на ікону, чиїм іменем названо Храм, душу охоплювало почуття небесного розпруження, людина відчувала тут справжнє розкрилля. Вона вмурована просто в стіну, і це - вражало. Ніби небесна печатка на земній споруді.

Безліч лампад, конделябрів, позолота, ладан, мелодійний спів хору і голос священика, що взивав до Господа, - все це довершувало враження небесної мандрівки у світ очищення і відродження духовної наснаги мирської душі, пригніченої щоденними клопотами і сірими буднями.

На подвір"ї Храму можна побачити статуї ангелів, сонячний годинник, квіти, і неймовірну чистоту, яка підкреслювала - бруд залишився там, за огорожею, тут панують інші закони, інші виміри...

В такій альтанці важко відмовитися від відпочинку і від мимовільної розмови з власною совістю, а якщо ти ще і віручий, то і з Творцем Всесвіту, хоч би яку мав скам"янілу душу.

Після Богослужіння важко було відмовитися від нагоди поспілкуватися з настоятелем о.Миколою на духовні теми, а ще важче було повірити у те, що в минулому - він спецназівець. Тепер, коли вільний від Служби Божої, він - мандрівник, аматор дайвінгу і лектор для молодого набору у спецназ.

Старостою Храму на даний час призначений о.Геннадій. Він також дуже ерудована і авторитетна людина у прихожан і звичайних туристів, яких щонеділі приїздить у Божий Дім дуже багато.

Після розмови з такими пастирями  - на душі стає легко і затишно. Світло очищення просто променіло з кожного, особливо - з молодих волонтерів Червоного Хреста.

Екскурсанти стали у той же день учасниками свята «Самарські покрова», яке проходило на території козачої Богоявленської фортеці. 

Діти і люди в літах з цікавістю дивились виступи козаків, їх змагання у вправності і мужності, що вкрай необхідні для перемоги над супротивником. Особливо їх зацікавили вершники, але ті до глядачів, втомлені славою, не виявляли жодного інтересу.

Завдяки відвідинам цього свята, волонтери і їх підопічні доторкнулися на мить до старовинного українського побуту, народних  обрядів та козацьких веселощів, побачили старовинні танці, почули народні пісні.. 

Охочі могли придбати на пам"ять який-небудь сувенір. Їх тут було чимало:і дерев"яні ложки, і пищики, і мантачки для кіс, і селянські ціпи, яким молотили снопи, та багато іншого.

Особливий інтерес викликали ось такі старовинні ляльки-мотанки, які колись служили оберегами родини.

Волонтери Червоного Хреста з легкістю знаходили спільну мову з учасниками свята: і з тими, що були у образі козаків у вишитих сорочках, і з тими, що люблять ходити в уніформі кольору "хакі".

Гарним завершенням дня було частування присутніх шедеврами козацької кухні - справжнім  гетьманським  кулішем та українським салом.

На природі - чудовий апетит. Треба ж таки подумати не лише про духовне, але і про мирське. 

Вороні, як знаємо з байки Крилова, попався кусочок сиру, а волонтеру Владу Сарані -шматочок сала. Лисиця може і хотіла би його теж з"їсти,але музика, танці, то, мабуть, пустилася з іншими посестрами у лісі в хоровод.

Спогадів та фотографій про відпочинок у колі друзів -  багато і у волонтерів, і в їхніх підопічних. 

Всі залишилися задоволеними продовженням Акції «ЗІГРІЙМО СТАРІСТЬ ДОБРОТОЮ І ТУРБОТОЮ…»

Докладніша інформація

на сайті Бабушкінської РО ТЧХ м. Дніпропетровська: http://red-cross.at.ua/news/samarski_pokrova/2011-10-09-139