ЯК   ПОБОРОТИ  СУХОТИ

Як ми уже повідомляли, у Львівському регіональному фтизіопульмонолічному клінічному лікувально-діагностичному центрі 28 жовтня відбувся семінар (на знімку) щодо реалізації проекту Глобального Фонду «Соціальний супровід та формування  прихильності до лікування туберкульозу». В ньому візяли участь: начальник гуманітарного відділу НК ТЧХ України - Наталія Георгіївна Каріна, голова ЛОО ТЧХ Валентин Онисимович Мойсеєнко, головний лікар КУ ЛОР "Львівський регіональний фтизіопульмонолічний клінічний лікувально-діагностичний центр" Любомир Михайлович Рак, заступник начальника облздороввідділу Андрій Богданович Голдун, районні фтизіатри, увесь керівний апарат ЛОО ТЧХУ, голови М/РО ТЧХ Львівщини.

Учасники семінару розглянули ряд важливих питань, починаючи від правильного документування хворих, і закінчуючи проблемами підтримки пролікованих у стаціонарі пацієнтів. Програма протидії епідемії туберкульозу розрахована на 5 років.

Щорічно на сухоти захворюють 9 мільйонів людей у світі і помирає близько 2. Україна на другому місці за кількістю хворих. Це попри те, що почалася тенденція до зниження захворюваності.

На знімку (зліва - направо): М.І. Уманова - старша медична сестра ЛОО ТЧХ, Н.Г. Каріна - начальник гуманітарного відділу НК ТЧХ України, В.О. Мойсеєнко - голова ЛОО ТЧХ обмінюються думками перед початком семінару

В Україні ж до усіх проблем долучається ще одна - катастрофічна нестача кадрів. Медики відмовляються працювати в тубдиспансерах - занадто великий ризик, і мізерні заробітки. Понад півтисячі медиків щороку заражаються сухотами. Тож доглядати таких хворих хочуть не всі.

З метою матеріального заохочення медичних патронажних сестер Товариства Червоного Хреста України, з скарбниці Глобального фонду їм буде виплачуватися за кожне відвідування пролікованого хворого дома сума, еквівалентна 1,30 дол США.

На семінарі йшла мова і про те, що головною умовою успіху в лікуванні хворого туберкульозом є адекватність і безперервність терапії. Перерви в прийомі препаратів приводять до розвитку стійкості мікобактерій туберкульозу до ліків і відповідно до невдачі курсу лікування.

Хворий залишається заразливим і інфікуватиме  інших людей вже стійкими мікобактеріями. Лікування таких хворих можливе, але воно буде складнішим, дорожчим і з менш передбаченим результатом.

Правильна організація лікування - неодмінна вимога терапії при туберкульозі. Без ретельної організації соціальна підтримка не дасть потрібної дії від процесу лікування.

Якщо умовно розділити хворих на групи: вперше виявлених, що тільки почали лікуватися від туберкульозу (початківців), і хворих, що почали лікування повторно, то відношення до лікування у них різне.

Хворі, що приступили до терапії перший раз, починають активно і з настроєм лікуватися. Відмов від прийому перших доз ліків практично не буває. Хворі, що проходять лікування повторно, можуть виставити різні умови, починають висловлювати сумніви в успіху і досягненні позитивного результату. Навіть, якщо вони починають терапію, то більш схильні до перерв, ніж ті, хто вперше приступили до лікування. У них є досвід безуспішного лікування і рідко хто – нибудь з хворих бере відповідальність за це на себе.

Так або інакше, обидві групи хворих терапію починають і приймають перші дози ліків. Чому ж з'являються перерви в лікуванні? Які причини цього? На кому лежить відповідальність за лікування? Як воно організоване? Які стосунки виникають між хворим і персоналом, що лікує?

Можна припустити, що хворому щось та почало заважати лікуватися. Адже починав він лікування з бажанням вилікуватися і перервати лікування самостійне, без втручання зовнішніх чинників, навряд чи зважився б.

Налагодивши контакт з хворим, разом з ним необхідно скласти план лікування (фази лікування, дату закінчення лікування, які ліки, контрольні дослідження і так далі) Важливим моментом є обізнаність хворого з тим, коли закінчиться лікування. Навіть, якщо в процесі лікування з'явиться необхідність зміни схеми терапії, то необхідно скласти новий план дій і хворий повинен усвідомити нову інформацію. Лікареві знову потрібно переконатися, що хворий розуміє все правильно.

 Успіх і розчарування мають бути обопільними і без звинувачень один одного.Тільки обговоривши всі аспекти організації лікування з хворим і досягнувши сумісної домовленості про необхідність дотримання певних умов, можна переходити до обговорення форми соціальної підтримки, яка можлива і прийнятна для хворого. Хворий повинен чітко розуміти, що ця турбота є забезпеченням безперервності терапії і тут не може бути компромісів.

Соціальна підтримка – важливий чинник запобігання перервам і відривам від лікування. Її необхідність і дієвість доведена багатьма протитуберкульозними програмами в різних країнах. Не тільки продукти харчування, але і увага до особистості хворого - створюють позитивну дію на пацієнта.

Фото – провідного спеціаліста ЛОО ТЧХ Алли Саченко

Прес-центр Личаківської РО ТЧХ м. Львова