«МИЛОСЕРДЯ –  НЕ ДОЗУЮТЬ !»

  У світі багато професій, які жодним чином не зв»язані з високими

почуттями, в  тому числі і з милосердям. Та є такі, що  без них

просто втрачають сенс. Мова -   про лікарів і медичних сестер. Та

ця вимога в стократ посилюється, коли  говоримо, наприклад, не

про здоров»я тіла, а... людської душі.

Ці думки спадають на гадку, коли мова заходить про Оксану Степанівну Нецкар, голову осередку Червоного Хреста у Львівському обласному клінічному психоневрологічному диспансері, де вона працює головною медичною сестрою. Вперше зрозуміла, яка у неї співчутлива, милосердна вдача, коли у Львові трапилася Скнилівська трагедія. Тих, кого поховали, прийняла сира земля, а дехто з очевидців,  не витримали удару долі, звернулися у диспансер, щоб поправити своє здоров"я. 

Ці люди – втратили працездатність. Не маючи статусу потерпілих від катастрофи, вони не змогли отримати пенсії. То ж відсутність засобів для існування прирікало їх на вірну смерть. Скаржитися по інстанціях і шукати правду у чиновників – не було часу. Треба було діяти. І рішення прийшло: річну норму марок «Членський внесок» у цьому первинному осередку Червоного Хреста розповсюдили… за тиждень. Потім ще довго ми опікувалися,  хворими душею, свідками небувалої у Львові катастрофи.

І ось тепер, коли готуємося до зустрічі св. Миколая, тут згадали про дітей-сиріт. Без будь-якого примусу, агітації, рекламних викрутасів лікарі і медсестри, - члени первинного осередку Товариства Червоного Хреста, - будучи вірними клятві Гіппократа, зібрали пів тисячі гривень

Низький вам уклін, шановні цілителі людських душ!

Нехай милосердя і далі провадить вас по життю!

  Ірина Апостолюк,                                                                                                                                                              голова Личаківської РО ТЧХ м. Львова