КРАСИВО   ЖИТИ - НЕ ЗАБОРОНИШ,  А – ПОХОВАТИ ? 

На сесії ЛМР 15 грудня п.р. депутат Ярослав Гінка звернувся із запитом до мера Львова А. Садового з пропозицією створити комісію для пошуку ділянки - під нове кладовище для міста.

За словами депутата, хоча проблема про необхідність облаштування нового цвинтаря обговорюється досить давно, конcтруктиву чи якогось зрушення він не бачить. «До кінця року ситуація буде катастрофічна, не буде де ховати людей. Їх уже ховають чи не на смітниках», – каже Гінка. Він наголосив, що, за словами фахівців, залишилося не більше місяця-два часу для вирішення цієї проблеми.

Гінка додав, що до цього часу місця під нове кладовище, які розглядалися, були далеко від Львова. Тому він запропонував створити тимчасову комісію, яка б займалася пошуком ділянки під нове кладовище. А. Садовий підтримав пропозицію депутата.

Про це повідомив ЗІК: http://zik.ua/ua/news/2011/12/15/324411

Та ці турботи – то для звичайних людей, з середнім або з невеликим достатком. Для багачів таких проблем не існує: де захочуть, там за гроші і поховають свого покійника. Більш за все їх турбує інше: як на той світ забрати з собою хоча би частину нажитого на грішній землі добра.

Винахідливі  маклери від похоронних бюро знайшли вихід. Вони запропонували багатим клієнтам увічнювати нажитий достаток покійника…на надмогильній плиті. Питання, як забрати "рижуху", діамантові Vertu, бумери, Мерси чи Lexusи на... той світ, відпало само собою.

На цю особливість поховань «нових українців» звернуло увагу німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung. В одному з його випусків було поміщено фоторепортаж про те, як змінилася "мода" на могильні плити в Україні пост-безпрєдєльного періоду.

"За останні кілька років українська мафія зникла з екранів, але на кладовищах із Землі піднялись тисячі надмогильних плит, на яких померлі зображені у спортивних костюмах Adidas і з ключами від Mercedes", - цитує Frankfurter Allgemeine Zeitung слова українського письменника Андрія Куркова.

"Епоха життя без правил пішла у минуле. – константує він, - На вулицях знову можна вільно прогулюватися ночами. Продавці та постачальники куленепробивних дверей мають збитки. Зате ті, хто вижив (вони найбільш живучі), прийшли в економіку та політику".

Видання зазначає, що роки, коли бандит із передмістя і густо нафарбована "інтердівчинка" із доларового готелю були синонімами кар’єрного росту, призвели до розквіту на кладовищах культури поховань.

"Натуралістичні зображення на могильних плитах зберігають мрії молоді часів перебудови із спальних районів Києва, Одеси, Львова чи Харкова. Прожиті роки бандитів та охоронців приміських кооперативів знайшли своє відображення у тренувальних костюмах і роздутих чоловічих мускулах на полірованих могильних плитах. Світ тюрем та виправних колоній (в яких завжди не вистачало стільців) відстежується в образі покійника, що сидить на навпочіпки", - пише газета.

Frankfurter Allgemeine Zeitung також зазначає, що золоті ланцюжки, телефони Vertu із діамантами, бультер’єри і оновлені лімузини BMW, Mercedes або Lexus супроводжують померлих по той бік буття. "Тарілки із фруктами, ковбасою, пляшки горілки, пива чи коньяку, а також західні цигарки різноманітних марок підтримують померлого на шляху у потойбічний світ", - сказано на сторінках німецької газети.

То що таким нуворишам якесь розширення цвитарної площі для рядових громадян? Вони чи не одними з перших схвально зустріли звістку, що у Японії, США, інших розвинутих країнах, де існує така сама проблема нестачі землі під кладовища, покійників кремують, а їх прах під величезним тиском гідравлічних пресів перетворюють …у діаманти. Самоцвіти завжди можна скласти у мішечок і на золотому ланцюжку зручно носити на шиї, повісити під сволок у котеджі, або, на крайній випадок, замінити ним стандартний брелок у кабіні люксусового автомобіля.

Та не всі мають таку нагоду. У багатьох випадках, родини, де є "остарбайтери", розкидані по світу, зв"зки - втрачені, місця поховання - невідомі. Особливо це стосується періоду воєн. На цей випадок у Червоному Хресті організовано службу розшуку. Відомості про цю службу у Львівській ОО ТЧХ можна знайти на нашому ж сайті за адресою: http://lviv-redcross.at.ua/index/0-15

Завдяки цій службі розшуку, знайшли один одного тисячі і тисячі родичів. Такі щасливі зустрічі є і у львівських червонохрестівців. Жити красиво - не заборониш, влаштувати пищний похорон і надгробок - також, але краще за все, коли родина - є родина: і в житті, і після смерті.  

Фото –  http://www.expres.ua/digest/2011/11/16/54185

Прес – служба Личаківської РО ТЧХ м. Львова