З СВЯТОМ, ВАС! 
На
празник Стрітення, за традицією, вірні посвячують в церкві свічки, які несуть
до своїх домівок як символ світла і очищення. Стрітення Господнє відзначають в
пам'ять про те, як Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса
Христа на 40-й день після Його народження (згідно з Законом Божим, з часу
визволення євреїв із єгипетського полону, кожне перше немовля чоловічої статі
належало Богові, і його треба було приносити до храму на 40-й день після
народження).
Ця подія описується у Євангелії. Як сказано, у той
час збулась передбачена Богом зустріч Христа з праведним Симеоном. Ось як
описує нам той день св. євангелист Лука: «Йому (Симеонові) було відкрито Святим
Духом, що не бачитиме смерті перш, ніж побачить Христа Господа. Він прийшов
Духом у храм. І як батьки вносили дитя Ісуса, щоб учинити над ним за законним
звичаєм, він узяв його на руки, благословив Бога й мовив: "Нині, Владико,
можеш відпустити слугу Твого за Твоїм словом у мирі, бо мої очі бачили Твоє спасіння,
що Ти приготував перед усіма народами; світло на просвіту поганам, і славу
твого люду – Ізраіля» (Лк. 2, 26-32).
Стрітення Господнє за Юліанським календарем
відзначаємо 15 лютого (за Григоріанським – 2 лютого).
Празник Стрітення Господнього входить до дванадцяти
найбільших церковних свят. Урочисто його почали відзначати з кінця V ст., хоча
згадки про його святкування у Єрусалимі датовані уже другою половиною IV ст.
Першу згадку про святкування празника подає
паломниця С. Етерія у своєму щоденнику, де називає його «40 днем після
Богоявлення». Його святкування описує так: «Сороковий день після Богоявлення
святкується дійсно з найбільшою урочистістю. Цього дня йде процесія до храму
Воскресення, де всі збираються на Літургію. Правиться за приписаним порядком з
найбільшою урочистістю, наче на Пасху. Усі священики проповідують і також
єпископ. Усі вони пояснюють текст Євангелія, де говориться, що 40 дня Йосиф і
Марія принесли Господа до храму".
З Єрусалима празник поширився на увесь Схід, але
лише в VI ст. за імператора Юстиніана (527-565) він набирає особливого
значення. Імператор наказав святкувати Стрітення Господнє як великий празник і
відзначати його на території всієї імперії.
Празник Стрітення на Заході напочатку був
Господським і щойно набагато пізніше почав вважатися Богородичним та називатися
Очищення Пречистої Діви Марії, або Пожертвування Ісуса у святині. Нові приписи
латинської Церкви з Другого Ватиканського Собору знову поставили Стрітення
серед Господських празників. У Східній Церкві Стрітення належить до
Богородичних празників і подекуди має також назву Стрітення Пресвятої
Богородиці.
Пречиста Діва Марія, як пише о. Юліан Катрій у книзі
«Пізнай свій обряд», як Божа Мати, не була зобов'язана до обряду очищення, бо
освятилася Христовим Різдвом, як каже кондак празника: «Утробу Дівичу освятив
Ти різдвом Твоїм». Та все-таки вона в покорі виконує припис закону і приносить
у жертву дві горлиці.
«Сьогодні Той, – співаємо на стихирах литії, – що
колись був дав закон Мойсеєві на Синаю, повинується задля нас приписам закону,
бо змилосердився над нами... Сьогодні Симеон бере на руки Господа слави, що
його спершу Мойсей у темряві бачив, як на Синайській горі давав йому таблиці...
Творець неба й землі сьогодні носиться на руках старцем Симеоном».
Джерело: РІСУ | 
