Віртуальний філателістичний клуб «Милосердя», випуск-16: до 120-річчя Патріярха Йосифа Сліпого - 11 Березня 2012 - Блог новин - Український Червоний Хрест Личаківського району

Вітаю Вас Гість | RSS

Товариство Червоного Хреста Личаківського району

Головна » 2012 » Березень » 11 » Віртуальний філателістичний клуб «Милосердя», випуск-16: до 120-річчя Патріярха Йосифа Сліпого

02:30

Віртуальний філателістичний клуб «Милосердя», випуск-16: до 120-річчя Патріярха Йосифа Сліпого

ПОБОРНИК ВІРИ І МИЛОСЕРДЯ

Частина ІІ. ІЗ КОЛЕКЦІЇ ЛЮБОМИРА ОНИШКЕВИЧА - 1

У м. Колумбія, штат Меріленд у США проживає мій колега,

колекціонер-філателіст Любомир Онишкевич. У ці дні урочистого

відзначення 120-річчя Патріарха Йосифа Сліпого він прислав мені

кілька відбитків зі своїх кращих експонатів, присвячених цьому

видатному мученику віри і поборнику християнського милосердя.

Опираючись на друковані релігійні джерела, - журнали «Місіонар», «Патріярхат», статті в газетах «Нова зоря», «Живе слово», «Промінь любові», повідомлень радіостанцій «Ватикан», «Воскресіння», «Марія», передач телеканалу «Глас», цілого ряду релігійних порталів в Інтернеті, - до надісланих зі США п.Л. Онишкевичем філателістичних експонатів треба зробити невелику передмову і дати побіжний коментар.

На знімках: (зліва) Й. Сліпий (попереду) та Митрополит Андрей Шептицький (у візочку). Фото - Центральний державний історичний архів у Львові; (зправа)Собор св.Юра у Львові.

Як відомо, після смерті А. Шептицького, 1 листопада 1944 року, з благословення Апостольської Столиці Галицьким митрополитом став Йосиф Сліпий. Це були надзвичайно важкі часи для Української греко-католицької церкви. У квітні 1945 року Митрополита Йосифа Сліпого і всіх галицьких Єпископів арештували, а трохи менше, як за рік, більшовицька влада силоміць відлучила УГКЦ від Апостольської Столиці. Було закрито 1,5 тисячі греко-католицьких храмів, десятки монастирів, семінарії, академію. Священиків і монахів відправлено у тюрми і табори Сибіру.

На знімках: (зліва) речі, вилучені співробітниками радянських спецслужб. Фото РІСУ; (зправа) Львівська газета "Національна політика", що її передплачував отець Й. Сліпий, ректор Львівської Богословської Академії. З колекції Вахтанга Кіпіані

Митрополита Йосифа Сліпого етапом відправлено в мордовські табори, за ним закріплено окремого наглядача-офіцера...

І ось прийшов до мученика на каторзі такий день, який можна назвати «Прощання із зоною». Його годі було сподіватися, бо йшов вісімнадцятий рік тюремного ув'язнення Митрополита. На 71-му році життя вже давалося взнаки підірване каторгою здоров'я. І в січневі дні 1963 року Владика Йосиф готувався покинути земне життя. Несподівано в останній декаді січня довкола в'язня почали розгортатися загадкові події. Одного дня Владиці наказали покинути барак і перейти до цегляного будинку, в якому розташовувався лазарет - мрія кожного ув'язненого. Тут було тепло, а спати можна було на справжньому ліжку.

На знімках: таким Йосиф Сліпий покинув Радянський Союз

В тюремний барак в суботу, 26 січня 1963 року, зайшли конвоїри і наказали Митрополитові йти за ними, посадили в авто і привезли в головне управління концтаборів цієї зони. В кабінеті начальника зони Митрополит почув: «Прийнято рішення помилувати вас». Владика промовчав, його знову відвезли в лазарет.

Увечері того ж дня під час перевірки в'язнів на табірному плацу міністр автономної республіки Мордовії зачитав рішення уряду про помилування ув'язненого Йосифа Сліпого. Наступного дня Митрополитові дали цивільний одяг, а представник влади прийшов, щоб супроводжувати звільненого Главу Церкви до Москви. Сотні ув'язнених вперше спостерігали, як начальство табору «дружно» потискало Владиці руку.

Дорогою до Москви і в самій столиці Митрополит міркував про причини свого звільнення... Йому не потрібно було нагадувати про всемогутність Всевишнього та його провидіння, але 18-річний досвід тюремного життя не дозволяв впадати в ейфорію. Він чудово пам'ятав слідчі допити протягом трьох місяців: катування, багаторазові судові засідання, підступність слідчих...

У Москву його доставили на світанку 28 січня. На Митрополита чекав автомобіль із темними вікнами. В готелі його залишили одного, тричі добре погодували, надали церковну літературу. Нарешті пояснили: «Вас хоче бачити Папа».

Опівдні другого лютого на порозі готельного номера Митрополита вже стояли монсеньйор Ян Віллебрандс із Риму і православний протоієрей Віталій Боровий, один із московських спостерігачів на Другому Ватиканському Соборі. Монсеньйор Ян розвіяв сумніви, які мучили Владику у справі звільнення: він вручив Митрополитові (коли Боровий залишив їх сам-на-сам) листа від Папи і подарунок - коштовну вервицю з перлів із золотим хрестиком у білій коробці із гербом Папи.

Митрополитові видали дипломатичний паспорт без зазначення підданства (очевидно, для того, щоб не мав юридичного права повертатися в Україну). Шлях пролягав через Львів, де він сподівався при нагоді побачити когось із українського духовенства. Та марно. В купе ніхто не заходив, а визирнути через зашторені наглухо вікна було неможливо.