Товариство Червоного Хреста Личаківського району
ГоловнаРеєстраціяВхід
Головна » 2012 » Березень » 11 » Віртуальний філателістичний клуб «Милосердя», випуск-17: до 120-річчя Патріярха Йосифа Сліпого
10:17
Віртуальний філателістичний клуб «Милосердя», випуск-17: до 120-річчя Патріярха Йосифа Сліпого

ПОБОРНИК  ВІРИ  І  МИЛОСЕРДЯ


Частина ІІІ. ІЗ  КОЛЕКЦІЇ ЛЮБОМИРА ОНИШКЕВИЧА - 2



Після прибуття Митрополита Сліпого до Риму весь західний світ цікавило, яким чином Главу

УГКЦ звільнили з ув'язнення. Світова преса одностайно зазначила, що визволення Владики

Йосифа - шедевр ватиканської дипломатії. Однак навіть найбільш інформовані журналісти не

змогли до кінця з'ясувати усіх деталей цієї дипломатичної місії. Одні казали, що то Червоний

Хрест долучився, інші – що розвідки СРСР та США обміняся викритими шпигунами.Проте

одну з багатьох версій світова преса визнала найвірогіднішою.

 

Перша сесія Ватиканського Собору розпочалась у жовтні 1962 року. В один із днів сесії президент секретаріату з питань єдності християн кардинал Беа запросив до себе «на чай» двох спостерігачів від Московського Патріархату: професора протоієрея Віталія Борового і архімандрита Володимира Котлярова. Задум «дипломатичного чаю» виник у кардинала Тести. Крім цих чотирьох осіб, на розмові був присутній і монсеньйор Віллебрандс. Газети розписали дипломатичну віртуозність кардинала Тести, який зумів переконати працівників російського духовенства в необхідності звільнити Митрополита Сліпого. Гості пообіцяли поклопотатися, і вже через чотири місяці надійшла телеграма з Москви, що справа звільнення Митрополита погоджена позитивно. Але ця версія журналістів надто поверхова і неповна.

Папа Іван ХХІІІ, звертаючись до Хрущова, навіть не просив звільнити Митрополита, а лише висловив сподівання побачити Главу Церкви на волі. Боже провидіння довершило справу. Іван ХХІІІ доручив державному секретаріатові Ватикану створити спеціальну комісію, яка мала реалізувати задум Папи. Очолив комісію співробітник державного секретаріату Апостольської Столиці архієпископ Анджело Дель'Аква. В часі проведення першої сесії Собору українські владики опублікували звернення до отців Собору про переслідування УГКЦ на батьківщині і тривале ув'язнення Митрополита Сліпого в таборах. І хоча українська заява була опротестована зі сторони Ватикану (в інтересах визволення Митрополита, аби Собор не покинули російські спостерігачі), ватиканська дипломатія залучила до акції звільнення Митрополита президента Університету Pro Deo в Римі отця Фелікса Морліона, який мав тісні зв'язки із приватним емісаром президента Кеннеді, редактором нью-йоркського тижневика «Saturday Review» Нормана Канзеса. Останній мав дружні зв'язки із тогочасним головним редактором газети «Известия» Олексієм Аджубеєм, зятем Хрущова. 



На знімках: (зліва) тюремні та табірні поневіряння владики на карті з музею у с. Заздрість Тернопільської обл.; (зправа) 1954-1956 рр. - після ліквідації Берії Й.Сліпого знову відправляють на поселення в с.Маклаково біля Єнісейська (Сибір) до будинку інвалідів.

Хрущов часто доручав зятю делікатні політично-дипломатичні завдання, тож не випадково Аджубея Хрущова назвали провісником доброї волі. Саме Аджубей і представив у родинному колі справу звільнення Митрополита. Зять і дочка, молоде атеїстичне покоління, мали вже дещо ширший погляд на зовнішню політику СРСР і таки зуміли переконати Хрущова піти назустріч Ватиканові. Крім цього, Хрущов пригадував Митрополита Сліпого у Львові під час прощання з Андреєм Шептицьким, в якому взяло участь понад сто тисяч львів'ян.


Це вже після цього відбулося успішне «чаювання» Віллебрандса з представниками Московського Патріархату. Російські гості передали Московській Патріархії суть клопотання Апостольської Столиці, яке й потрапило на стіл до Хрущова. Тут на це клопотання уже чекали і, враховуючи «думку народу», дали йому хід. 7 грудня, після завершення першої сесії Ватиканського Собору, до Хрущова прибув редактор Канзес і протягом трьох годин практично узгоджував з ним проблему звільнення Митрополита. Тоді Хрущов прийняв остаточне рішення. А далі протягом місяця між Кремлем і Ватиканом відбулося погодження всіх деталей.

Чудо звільнення з радянсьої каторги  нарешті прийшло до Митрополита Й. Спіпого в січні 1963 року.  Цього ж року Папі Іванові ХХІІІ присудили Міжнародну премію Миру. Серед журі були і совєтські представники, які отримали інструкції голосувати за присудження премії Святійшому Отцеві. Хрущов був задоволений і поздоровив Папу телеграмою. Той чемно відповів подякою.

Йшов ІІ Ватиканський Собор. У березні Й. Сліпий виступає з його трибуни перед делегацією у 2500 осіб, котрі прибули у Рим з усього світу. Він – одне красномовство. Палаючі слова гніву і заклику до справедливості щодо «катакомбної Церкви» в СРСР через Ватиканське радіо долітають і до Кремля. Та тут не надають їм особливого значення, так як у Львові, на території Собору св. Юра, змонтовано потужні радіозаглушувачі.


 

Діалог Хрущова з Папою триває. Так, 7 березня 1963 року Папа прийняв Аджубея з дружиною Радою. Коли в квітні Норман Канзес знову відвідав Хрущова, щоб подякувати за звільнення Глави Української Греко-Католицької Церкви, Хрущов виразно натякнув, що хоче зустрічі з Папою. Але відповідь була негативна. Не розглядалась навіть можливість приватної зустрічі. Аби пом'якшити розчарування Хрущова, Норман Канзес подарував йому золоту медаль від Папи. Так завершилась процедура обміну ввічливості між Москвою і Ватиканом.


 

Після звільнення кардинал Йосиф Сліпий передовсім познайомився з новою українською еміграцією, яка зберегла й примножила на Заході національно-культурні і духовні цінності українців. На зібрані чималі пожертви еміграції йому вдалося за короткий час фінансово підтримати Український Вільний Університет у Мюнхені, а пізніше добитися в уряду Баварії його фінансування.

Апостольська Столиця на його подання створила апостольську візитуру для українців греко-католиків всієї Західної Європи і Північної Америки. Потім було відкрито кілька греко-католицьких богословних семінарій (у Голландії, Італії, Німеччині, Канаді). За 22 роки праці в еміграції Йосиф Сліпий написав десятки церковних книг, звернень до урядів у справі захисту інтересів українських меншин.


 У 1978 році Владика викупив у Римі амбасаду, склавши заповіт, що він має належати незалежній Україні. І зараз будівля використовується згідно з його заповітом - як посольство України в Італії. Завдяки Йосифу Сліпому українська колекція культурних цінностей Ватиканського музею є найбільшою з усіх етнічних колекцій.


За його сприяння на еміграції побудовано десятки церков, в тому числі Храм Святої Софії в Римі, і культурних центрів, у яких підготовлено сотні священиків, чимало з яких згодом працюватимуть в Україні.

                                                                                            (продовження - http://lviv-redcross.at.ua/blog/2012-03-12-45 )


                Петро Гарматій,                                                                                                                                                                                                             Почесний зв»язківець України, голова віртуального клубу філателістів «Милосердя».

 

 

 

 

Переглядів: 1225 | Додав: Олександр
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
П`ятниця, 29.03.2024, 11:33
Меню сайту
Форма входу
TRANSLATE
Наші друзі
catalog.red-cross.org.ua redcross.org.ua lviv.medprof.org.ua meduniv.lviv.ua www.icrc.org/rus www.drk.de
Календар
Архів записів
Наше опитування
Звідки Ви довідались про наш сайт?
Всього відповідей: 359
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Iv. Stepura © 2024