НАГОРОДА  ТАКИ  ЗНАЙШЛА  ВЛАСНИКА

Вчора, 5 травня, під час відзначення 756-ї річниці міста

Львова, сталась унікальна подія – відбулась передача

нагороди, яка чекала на свого власника... довгі 62 роки.

                                                                                                                                          Фото: city-adm.lviv.ua

Відповідно до «Наказу частина 2/5» Головного Командира УПА від 30 липня 1950 року міський голова Андрій Садовий від імені громади Львова передав нагороду Срібний Хрест Заслуги УПА Вірі Іванівні Філяк-Крокіс (псевдонім – «Реня»).

Під час вручення цієї нагороди хор «Гомін» виконав знакову пісню воїнів УПА – «Зродились ми великої години». Віра Філяк-Крокіс подякувала за отриману нагороду.

Нагадаємо, дослідник-фалерист Віталій Манзуренко знайшов в архівах наказ Командира УПА, де між інших справ, йшлося і про те, що на основі рішення УГВР (Української Головної Визвольної Ради) від 25 липня 1950 року Срібним Хрестом Заслуги УПА було нагороджено «Реню».

Під час визвольних змагань, з відомих причин, ця нагорода не могла бути вручена. Тоді, коли йшла підпільна боротьба з сталінським окупаційним режимом, це було вкрай небезпечно – практично неможливо. Нагороджуваному тільки зачитували наказ. Інколи видавали виписку з нього

Тому, у відповідності з наказом Командира УПА від 30 липня 1950 року, вже 2012 року було виготовлено саму нагороду для того, щоб повернути її пані Вірі Філяк-Крокіс.

До виготовлення нагороди приступили місяць тому. Сама ж ідея зародилась минулого року. Автори - ювеліри копії нагороди – Андрій Олійник та Річард Вільчинський. За модель використано оригінал нагороди, що зберігається в Історичному музеї.

Подібні нагороди мають ще дві жінки, одна з яких мешкає - в Америці, інша – в Німеччині. Золотий Хрест Бойової Заслуги має ще Полковник УПА Василь Левкович.

За словами заступника міського голови з гуманітарних питань Василь Косів, копію зроблено відповідно до оригіналу, зі справжнього срібла.

Довідка

Філяк-Крокіс Віра - «Реня» - народилася 29 січня 1924 р. в с. Дички Рогатинського району на Станіславщині у родині селян Івана та Агафії, у яких було троє дітей. Брат Осип (1921 р. н.) загинув у 1946 р. як воїн УПА. Родину в 1946 р. вивозили у Сибір, та батька не застали  вдома, а мати з етапу зуміла втекти.

Вся родина була у підпіллі, включно з дочкою Євгенією (1927 р. н.). Віра від 1942 р. - в Юнацтві ОУН. Навчалась у середній, педагогічній та торгівельній школах у Рогатині. Після короткочасного затримання її гестапівцями, перейшла в 1943 р. у підпілля, пройшла вишкіл в Українському Червоному Хресті. Була зв’язковою, вела курси Українського Червоного Хреста в Яблунові з надання першої домедичної допомоги пораненим. Була призначена Катериною Зарицькою, засновницею УЧХ в лавах УПА в 1943-1947 р., районною Українського Червоного Хреста Рогатинщини.

Арештована 20 травня 1947 р у Львові. В тюрмі «на Лонцького» намагалась покінчити з собою - ковтнула отруту і, розбивши шибку, вискочила з вікна. ЇЇ повернули до життя, вижила, отримавши важкі травми. Слідство продовжили в Рогатині. Засуджена в Станіславі у листопаді 1947 р. на 10 років таборів.

Відбувала їх на Уралі (Челябінськ, будівництво дамби), від 1948 р. - на Колимі (Магадан, Нєлькоба, Вакханка). Звільнилась з табору 13 січня 1956 р., повернулась у рідне село Дички до батьків у 1957 р., хоч і не мала дозволу на проживання у ньому.

Вийшла заміж у 1960 р. за Юрія Крокіса. Проживала у Рогатині, згодом - у Львові. Бере активну участь у громадському житті, є членом Ліги українських жінок.

Джерело:  ZAXID.NET