Дівочі посиденьки, які залишилися у 

 далекому ХІХ ст., відроджуються нині

 у Личаківській РО ТЧХ м. Львова.

 Після робочого тижня, у вихідні, за 

 чашкою кави збираються в офісі 

 районного Товариства три медсестри.

 Юлія Поліщук, котра має 

 багаторічний стаж роботи, ділиться

 секретами професії з новачками –

 Надією  Бучковською й Олею Скоропад.

 Вони витримали випробувальний 

 термін і тепер будуть зараховані у

 штат Червоного Хреста на постійно.

Крім суто професійних секретів, новачків цікавить також діяльність Німецького Червоного Хреста, з яким впродовж тижня знайомилася Юля Поліщук у Баварії. І хоч ми намагалися про цю поїздку розповісти у чотирьох подачах у новинах, але багато чого залишилося «поза кадром».

Надію Бучковську, наприклад, цікавить тривалість робочого дня і функції, які виконує медсестра Німецького Червоного Хреста. Їй не віриться, що там треба підніматися з ліжка о четвертій ранку, щоб о п"ятій годині бути на роботі. «Хіба це по - людському?» - питає вона у Юлії.

«Погоджуюсь, це дуже складно, але ж труднощі щедро оплачуються», - і показує Наді фото кабріолета , на фоні якого Юлія знялася у Баварії на пам’ять. Він – власність медсестри, яка прийняла Юлю до себе на нічліг. Щомісяця медсестра у Німецькому Червоному Хресті може заробити в середньому по 1400-1500 євро. На нашу мірку – фантастика(!) А на Німецьку, якраз у самий раз. Бо за буханець хліба треба заплатити 3 євро, за шоколадку – 1 євро, за гальбу пива – від 5 до 10 євро, залежно від марки.

Та якими би професійними не були дівочі посиденьки, молодість бере своє. Оля Скоропад, яка не мислить свого життя без гумору і веселощів, таки зважується запитати у Юлії, чи ті німці усі такі флегматики-роботяги, чи між ними є і веселуни?

«Як і у кожному народі, є флегматики, сангвініки, холерики…» - відповідає Юлія, виймає з дамської сумочки свій мобільний телефон, вмикає клавішу «Інтернет», і за мить на її невеличкому екрані з’являється веб-сторінка Червоного Хреста у Ліхтенфельзі в Баварії.

«Погляньте, на які жарти здатні німецькі фельдшери і медсестри», - показує вона дівчатам картинки, якими прикрашена сторінка волонтерів Червоного Хреста у цьому місті. Замиготіли кадрики за кадриками, на дівочих обличчях виступили рум’яна: значить  посиденьки вдалися.

На наступну суботу дівчата знову зберуться тут. На цей раз до них приїдуть у гості волонтери Білоцерківської міської організації  Товариства Червоного Хреста. На Київщині – Білоцерківський молодіжний клуб вважається найкращим. І зараз обговорюється питання про можливість підписання угоди про співпрацю і взаємодопомогу між обома Товариствами – Білої Церкви і Личаківського району м. Львова.

Така співпраця триває вже понад рік, але ще не оформлена юридично. Завдяки їй, з’явився в Інтернеті наш сайт, бо його сконструював і запустив у дію Іван Степура, один з лідерів молодіжного руху Червоного Хреста у Білій Церкві. Подяка для нього готова. Тепер дівчатам треба вирішити, хто з них її вручатиме Іванові, який буде у складі делегації з Білої Церкви.

Ось такі то «дівочі посиденьки» започаткувалися у Личаківській РО ТЧХ м. Львова.

Фото – Ірини Дзіклевич

Олександр Апостолюк, 

громадський кореспондент