МЕЦЕНАТ
І ПАТРІОТ 
На
адресу Городенківської районної державної адміністрації, що в Івано - Франківській області, надійшов лист від Егона Бальцара з
Відня, онука видатного українця, військового лікаря, контр-адмірала Австро-Угорського флоту, публіциста, мандрівника, мецената Ярослава
Окуневського.
Лікар з Австрії вітає з Новим Роком і Різдвом
Христовим керівництво району, громаду міста, жителів Городенки.
Подружжя Егон та Теолін Бальцери направили у
центральну районну лікарню через Міжнародний Червоний Хрест медичне
устаткування: апарат УЗД, один дихальний дитячий апарат, чотири дорослі
дихальні апарати вищого класу, шість інфузоматів для дозованого внутрівенного
вливання ліків, три наркозних апарати.
Як пише у листі пан Егон йому приємно на серці, що
він зміг долучитися до поліпшення медичного обслуговування на Городенківщині. І
що хворі зможуть користуватися і лікуватися обладнанням з Відня. Подружжя
дякують лікарю, кандидату медичних наук Роману Смеричанському за листа, у якому
він повідомив про те, що обладнання лікарня одержала і воно добре працює.
Подружжя Бальцарів віднайшло в архівах багато
документів, які вони готові передати у музей «Покуття» м. Городенки. Вони
готуються до приїзду в Україну і райцентр зокрема.
За словами Р. Смеричанського, який продемонстрував
подарунок з Австрії, медична апаратура унікальна. До одного з апаратів
адміністрація лікарні замовила у Києві запчастини.
До чергової річниці з дня народження Ярослава
Окуневського у Городенці планують завершити упорядкування на цвинтарі Родниківки
і збудувати тут огорожу.
Фото
– із сайту Івано-Франківської ОДА
Джерело
- http://www.if.gov.ua/modules.php?name=News&file=article&sid=18730
Довідка:
Яросла́в
Окуне́вський (1860-1929) — лікар, український
громадський і військовий діяч, письменник, дійсний член НТШ, адмірал флоту
Австро-Угорської імперії. Кавалер високих нагород Австро-Угорщини, Німеччини,
Іспанії та Китаю. Розробив медичний статут флоту, який, з невеликими змінами,
чинний і нині в багатьох європейських країнах. Він став одним із двох офіцерів
із найвищим званням — генерал-майор морської медичної служби, яке отримав 1
листопада 1914 р.
Був вихований у шляхетному дусі, тому не цурався
меценатства: у 1901 р. він з братом Теофілом дали по 2 тисячі корон на купівлю Народного
дому у Городенці, в якому розмістилися українські товариства та організації.
Він підтримував своїми коштами «Рідну школу»,
сирітські доми, незаможних українських студентів, допомагав товариству
«Просвіта», яке обрало його своїм почесним членом. Допомагав українським
виданням у Львові та у Чернівцях, профінансував видання ювілейного альманаху
«Січ» (1908 р.). Допоміг братові Теофілу і доктору Іванові Ціпановському
відкрити першу повітову лікарню у Городенці.
З проголошенням Західно-Української Народної Республіки
58-річний адмірал відразу зголосився на службу рідному народу. Очоливши
Державну медичну місію ЗУНР у Відні, акумулює збір коштів для молодої держави і
відправляє чотири санітарних ешелони для Української Галицької армії.
Я. Окуневський був організатором та головою
Української Санітарної Місії УНР у Відні, а в період 1919–1922 рр. —
головнокомандувачем у санітарних справах Державного Секретаріату ЗУНР.
1919 року Ярослав Окуневський вносить вагомий внесок
в забезпечення військ УНР генерала М.Омельяновича-Павленка, в тому числі і
Дивізії морської піхоти під командуванням Михайла Білинського. Використовуючи
свої старі зв'язки у Відні, у великій мірі і за власні кошти, він організував
доставку на потреби армії УНР чотирьох ешелонів різних медикаментів і військово-медичного
майна.
Крім того, Ярослав Окуневський асигнував коштами і
надав значну організаційну допомогу військово-морському аташе УНР у Відні
капітану 2 рангу Володиславу Дашкевичу-Горбацькому в організації відправки з
Адріатичних портів флоту Австро-Угорщини вихідців із Західної України для
комплектування ними полків морської піхоти УНР та організації матеріальної
допомоги боротьбі українців.
Після поразки визвольних змагань українців Ярослав
Окуневський повертається в рідні краї. Останні 10 років він прожив у Городенці у
брата Теофіла, який працював адвокатом. Дуже часто бував у Яворові на Львівщині.
Працював скромним лікарем в лікарні, яку допомагав будувати у 1909 році.
Ярослав Окуневський трагічно помер 24 жовтня 1929
року. Похований у родинному склепі на цвинтарі у Городенці.
| 
