ЛІКАРСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ: МІФ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ?
До вашої уваги стаття доцента, голови УЛТ у 2009-2013 рр.
Андрія Базичевича (на знімку), опублікована напередодні звітно -
виборної конференції у газеті «Народне здоров'я» №1 (286),
січень 2013 р.
Оптимізація функціонування системи охорони здоров’я України неможлива без активної участі в її діяльності медичної громадськості та професійних лікарських організацій. Тільки створення саморегулюючої національної системи лікарського самоврядування забезпечить реальну можливість розвитку цивілізованого ринку медичних послуг, зробить вагомий внесок у формування відповідальності лікарів за здоров’я населення, створить умови для надання якісної та доступної медичної допомоги населенню.
У переважній більшості країн світу основну роль в організації лікарської діяльності виконують медичні самоврядні організації - товариства, асоціації, лікарські палати, колегіуми лікарів. Саме вони несуть правову, фінансову і моральну відповідальність перед державою і суспільством за якість медичної допомоги, професійну підготовку медичних фахівців, дотримання норм медичної етики та деонтолоії. Важливими їх завданнями є ведення реєстру лікарів, атестація і сертифікація медичних фахівців, ліцензування та акредитація лікарської діяльності, забезпечення підвищення кваліфікації лікарів, захист юридичних прав та соціальних інтересів медиків, участь у розробці та прийнятті медичних стандартів, обрання головних фахівців з медичних спеціальностей.
В економічно розвинених країнах світу самоврядні лікарські організації разом із державними органами влади здійснюють управління системою охорони здоров’я як рівноправні партнери. У цих країнах діяльність, повноваження, функції та завдання національної організації лікарського самоврядування врегульовуються законодавчими засадами. Враховуючи ситуацію в системі вітчизняної охорони здоров’я, при запровадженні лікарського самоврядування в Україні доцільним було б спиратися передусім на міжнародно-правові акти та позитивний досвід регулювання в охороні здоров’я за кордоном.
В Україні необхідно запровадити лікарське самоврядування на законодавчому рівні. Для цього першим кроком є повернення до розгляду Верховною Радою України законопроекту № 3539 «Про лікарське самоврядування». Потрібно не шукати причини для ще одного відхилення цього законопроекту, а хоча б мати бажання зрозуміти його беззаперечну доцільність. Натомість скористатися з такої ситуації хочуть різні громадські організації, які створюються штучно - тільки заради «перетягнення ковдри на себе», а не заради запровадження саме лікарського самоврядування. І як тільки їм цього не вдасться, одразу ці «псевдогромадські» організації зникають. Такі ж «грандіозні проекти» з тим же кінцевим результатом створюються «під вибори», чи на догоду певній політичній силі або ситуації.
Сьогодні всій нашій медичній громаді необхідно об’єднатися на захист встановлення лікарського самоврядування в Україні.
Андрій БАЗИЛЕВИЧ,
доцент, голова УЛТ (2009-2013) | 
