ПІДТРИМАЙМО
ПЕРШУ КНИГУ НІКОЛІСА! 
Завершився черговий марафон білоруського мандрівника Вадима
Ніколіса, в ході якого він наодинці, більш ніж за місяць, подолав відстань
від Мінська до Пскова…пішки. Перед подорожжю Вадим обрав за мету:
своїм вчинком популяризувати ідеї гуманізму і милосердя. Це тим
більш слушно, що в цьому році світ відзначає 150-річчя заснування Червоного
Хреста, волонтером якого мандрівник вже є давно. І поставлені завдання на нелегкому марафоні ним були виконані з честю.
У групах підтримки мандрівника, створених у соцмережах «Вконтакті»
та «Facebook», за час його
благочинної акції, звернулися понад 500 осіб, яким був цікавий досвід
проведення подібних заходів.
Ці люди слали по Інтернету слова підтримки Вадиму, просячи
передати йому звістку, що у сучасному світі дуже потрібні доброта і
милосердя, котрі він несе із собою, закликаючи займатися сучасників
благодійністю, незважаючи ні на які забобони і несприятливі обставини.
Та Вадим, завершивши свій піший марафон, вирішив не зупинятися на
малому. Зараз він почав писати книгу, в якій у художній формі розповість
читачам про пригоди, які чекали його у дорозі.
Сьогодні ми представляємо вашій увазі уривки з Передмови та з
розділу «Дорога на Північ». Він, зокрема, пише:
«Любов, віра в добро, бажання допомагати людям і захищати слабких
... Це не просто для мене слова, але дороговказні маяки, до яких я прагнув
все своє свідоме життя. І ведений світлом цих цінностей, я одним весняним ранком,
пішов з дому, рушивши у дорогу, з бажанням досягти древнього і повного легенд
Пскова.
Я бажав зустріти на своєму шляху багато цікавих людей, яким зміг
би дати мотив, щоб усвідомлено здійснювати
добрі, корисні для суспільства вчинки, а якщо випаде нагода -
навіть змінити їх світогляд, а ввечері в глухому лісі,
біля багаття, аналізувати прожитий день, записуючи в блокнот все,
що я встиг зробити, а що ще – ні, і що мені завадило виконати денний план.
Мої надії виправдалися більше, ніж я сподівався на початку
подорожі. Я не думав, що під час мандрівки доля обдарує мене можливістю
вивчити і зіставити характери стількох різних людей, а декому з них мені
вдалося, без перебільшення, змінити погляди на навколишню дійсність, зробивши
їх кращими, добрішими і миролюбнішими.
Крім цього, тривале знаходження поза цивілізацією, нужда пішого
походу, де треба щодня долати труднощі і небезпеки, покладаючись виключно
на себе, дає простий, але гарний урок, як можна йти до поставленої мети, ні на мить
не відступаючи від наміченого, як би важко не було це витримати.
……………….
…Закінчивши
свої ранкові фізичні вправи , я взявся згортати табір . Акуратно склавши намет
, я спакував його в чохол і закріпив на рюкзаку. Поряд з місцем , де ввечері і
вночі , то горів вогонь , то жевріло його вугілля , я викопав яму , двадцять
сантиметрів у глибину. У неї я згріб всі залишки багаття , а після закопав їх.
Таким чином , я залишив галявину такою, якою вона була до мене .
Ах
, якби всі люди , як оце я , намагалися робити так, щоб їх діяльність була
непомітна для Матері - Природи ! Ви тільки уявіть , в якому би ми жили світі!..
Природа, можливо, не карала би тоді нас , а навпаки обдаровувала всіма своїми
дарами , чистої як сльоза немовляти водою , чистим повітрям і корисною їжею , в
якій немає нічого зайвого.
Якими
були би ми щасливими , забувши про
більшість хвороб сучасності , причина яких - погана екологія , а простіше
кажучи - життя поза ладом з Природою. Шкода, але люди, де через дурість , де з
інших, а де і по злому наміру , вбивають біосферу . Нищать її в різних
масштабах: в одному випадку , забутою в кущах пляшкою після пікніка , а буває і промисловими викидами
величезних обсягів отруйних речовин в атмосферу.
Але
прощення не буде, платити доведеться , або через місяць , або через сто років. І
сьогодні обов'язок кожної людини - це зупинити всіляке насильство над Природою, дбаючи про майбутнє, треба почанати…з себе,
зі свого повсякденного життя .
Коли рюкзак був на моїх плечах , я подякував галявині за
гостинність, за мирну ніч, проведену в її тиші і спокої , і рушив у дорогу».
………………
Про все це, а також про красу весняної природи, я хочу описати у
своїй книзі, з надією, що вона багатьом дасть привід задуматися, і на моєму
прикладі покаже, як можна просто, без надриву і патетики, покласти свої сили
на вівтар добра і милосердя».
Книга буде мати 120-140 сторінок. Робоча назва - «Мій шлях до
добра і милосердя».
Вона включатиме такі розділи:
1.Вихід. 2. Хрест і троянда. 3. Дорога на Північ. 4. В гостях у
старого. 5. Випробування. 6. Трансформація душі.
7. Біля воріт Пскова. 8. Псков.
Та щоб задумане втілити у життя, потрібні кошти. Тому прошу всіх,
хто розуміє необхідність виходу у світ такої книги, зробити посильну
пожертву. За домовленістю між автором і видавцем, кошти акумулюватимуться
на розрахунковому рахунку Личаківської РО ТЧХ м. Львова. Якщо ви
підтримаєте нас у достатній мірі, то книга вийде на українській, білоруській,
російській, англійській мовах. До неї передбачається зробити додаток у вигляді
запису на DVD –
диск.
Банківські реквізити для
тих жертводавців, хто може зробити пожертву у гривнах простим переказом:
ЛИЧАКІВСЬКЕ РАЙОННЕ ТОВАРИСТВО ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА
м. ЛЬВОВА
ЄДРПОУ 20846443
р/р 26005000001250 в ПАТ «Укрсоцбанк»
МФО 300023
З поміткою: «На видання книги Ніколіса»
Хто ж користується електронними грішми, той може
зробити пожертву на наш сайт у гаманець Web-money,
з такою ж поміткою «На видання книги Ніколіса»:
Євро - E 957042746057
Гривня - U 511828258153
Долари - Z 226274508252
Рублі - R 134004408733
Заздалегідь дякую усім жертводавцям
за проявлену доброту і милосердя !
Фото – з фотоархіву В.Ніколіса
Ксенія Прокопенко,
прес-секеретар Вадима Ніколіса, м.Мінськ
На цю ж тему:
1.Уривок з Передмови - http://lviv-redcross.at.ua/blog/2013-06-21-1807
|
