ГУМАНІЗМ В ДІЇ

29 жовтня виповнюється 150 років найстарішої у світі міжнародної неурядової організації – Міжнародній Федерації Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.(Нині вона об'єднує 188 національних Товариств Червоного Хреста – прим.ред.)

Велика гуманна ініціатива народилася не з волі правителів , а завдяки приватній ініціативі .

24 червня 1859 в ході італо - австрійської війни відбулася грандіозна битва при Сольферіно , яку італійці , що билися за незалежність і об'єднання батьківщини , і союзні їм французи виграли , а австрійці програли. 

Вулиці та громадські будівлі невеликого містечка заповнили дев'ять тисяч поранених , тільки в місцевий собор звезли 500 осіб. Лікарів не вистачало , італійська влада і обивателі допомагати особливо не рвалися . 

Випадковим очевидцем того, що відбувається виявився швейцарський підприємець Анрі Дюнан . Вид людських страждань потряс його .

"Tutti fratelli"

Дюнан кинувся до чиновників , священиків і місцевих жителів , переконуючи їх фразою: " Tutti fratelli " (" Всі люди - брати") . Сам розносив ліки, їжу і воду , витратив особисті гроші.

Точна кількість людей , зобов'язаних Дюнану життям , невідомо , але , за мінімальними оцінками , обчислюється десятками.

Через два тижні філантроп повернувся в Женеву, захопившись ідеєю створити організацію , яка хоч трохи пом'якшить жахи війни.

У 1862 році він опублікував " Спогади про битву при Сольферіно " , розіславши їх монархам , політикам , громадським діячам і генералам . Книга сколихнула Європу. 

Волонтерам потрібний розпізнавальний знак . Дюнан запропонував рівносторонній , так званий " георгіївський " червоний хрест на білому полі , який свого часу був емблемою ордена тамплієрів , який організовував госпіталі для поранених в епоху хрестових походів. Крім того , символ нагадував прапор його рідної Швейцарії , тільки на ньому фон був червоним , а хрест білим.

Згодом червоний хрест зробився символом не тільки військових санітарів , а й усієї медицини та охорони здоров'я.

З ініціативи Дюнана в Женеві був заснований Швейцарський комітет допомоги пораненим.

29 жовтня 1863 представники 14 країн домовилися зробити організацію міжнародною .

22 вересня 1864 16 держав уклали Женевську конвенцію про захист поранених , що поклала початок сучасному гуманітарному праву .

Документ, зокрема , заборонив стріляти в людей , будівлі і вози з червоним хрестом. Порушення цього зобов'язання , так само як і використання червоного хреста не за призначенням , були оголошені військовими злочинами.

Російсько-турецька війна 1877-1878 років ознаменувалася важливим нововведенням . Турецькі санітари вперше використали в якості символу Червоний Півмісяць . Символ офіційно визнали в 1919 році. Сьогодні  ним користуються 33 національних комітети з 186 -ти.

У 2006 році за пропозицією Ізраїлю був узаконений третій символ - Червоний Кристал . В Ірані діє товариство Червоного Лева і Сонця.

Скромний альтруїст

Займаючись справами Червоного Хреста і запустивши власний бізнес , Анрі Дюнан впав у бідність і в 1867 році відмовився від керівних постів у створеній ним організації щоб уникнути підозр у використанні благодійних коштів на особисті потреби.

Славу повернув йому швейцарський журналіст Вільгельм Зондреггер , який випадково виявив його в 1895 році в притулку для незаможних в місті Гейденом . Багато європейців вважали, що він давно помер.

Дізнавшись , що Дюнан бідує , Російське Товариство Червоного Хреста призначило йому пенсію в тисячу рублів на рік.

У 1901 році Анрі Дюнан став першим володарем Нобелівської премії миру , розділивши її з ініціатором створення існуючого і понині Міжпарламентського союзу французом Фредеріком Пассі. За наявними даними , на момент отримання премії Дюнан був найбіднішим в історії Нобелівським лауреатом.

Створена ним організація - єдиний тричі лауреат Нобеля. Премія миру присуджувалася їй у 1917-му , 1944-му і 1963 роках.

Дюнан помер 30 грудня 1910 у віці 82 років. Світова преса назвала його у некрологах великим альтруїстом . Надгробний камінь на могилі зображує людину, що  опустилася на коліна, і подає воду пораненому солдату. День його Народження 8 травня відзначається в світі як День Червоного Хреста. 

Всі премії , отримані в останні роки життя , він заповів на благодійні цілі.

Червоний Хрест у Росії

Росія ратифікувала Женевську Конвенцію 10 травня 1867 . 15 травня Олександр II затвердив статут Товариства піклування про поранених і хворих воїнів , в 1876 році перейменованого в Російське Товариство Червоного Хреста.

Ще в 1854 році , під час Кримської війни , велика княгиня Олена Павлівна заснувала в Санкт -Петербурзі Хрестовоздвиженську громаду сестер милосердя , яку очолив великий хірург Микола Пирогов. Багато дослідників вважають велику княгиню та Пирогова , поряд з англійською медсестрою Флоренс Найтінгейл,  що прославилася під час Кримської війни, попередниками Анрі Дюнана .

Вперше російські добровольці з червоними хрестами на пов'язках з'явилися на полях франко - пруської війни 1870.

Прийнятий в 1893 році новий статут РОКК вперше в світі передбачав допомогу не тільки пораненим на полі бою , а й інвалідам війни , а також цивільному населенню , постраждалому від стихійних лих (малися на увазі , перш за все , часаті в Росії посухи і неврожаї ) .

Російський Червоний Хрест був одним з найпотужніших у світі. Його річний бюджет на початку XX століття становив величезну на ті часи суму в 18 мільйонів рублів , а в правлінні засідали члени імператорської  родини.

Під час війни з Туреччиною 1878-1878 років тільки в Москві громадськість зібрала на допомогу пораненим півтора мільйона рублів , відкрила госпіталь на 2400 ліжок і направила на фронт два санітарних поїзди . У ході Першої світової війни Російський Червоний Хрест підготував 10 тисяч сестер милосердя , обладнав 360 санітарних поїздів і 20 суден . У Петрограді працювало Довідкове бюро у справах військовополонених.

30 травня 1918 радянський уряд оголосив про визнання Женевської конвенції , а 15 жовтня 1921 Радянська Червоний Хрест офіційно відновив роботу.

Під час Другої світової війни Міжнародний Червоний Хрест нагородив медаллю Флоренс Найтінгейл 46 радянських медсестер.

Різний підхід

Після укладення в 1907 році Гаазької конвенції про військовополонених та допомогу їм , поряд з порятунком поранених на полі бою , опіка над ними зробилася однією з головних завдань Червоного Хреста.

Під час Першої світової війни всі країни-учасниці співпрацювали з Червоним Хрестом , і з полоненими поводилися цивілізовано. Вони могли отримувати з дому не тільки листи і посилки , а й грошові перекази .

Російські офіцери в німецькому полоні мали право тримати собак і кішок , а генерали - верхових коней.

Оскільки у відповідному документі йшлося про " приручених тварин" , якийсь штабс - капітан від нічого робити вирішив познущатися над німецьким педантизмом і подав начальнику рапорт про те , що він хоче купити в берлінському магазині Гагенбека живого пітона. Той не дозволив , але врешті , як годиться , подумав собі , що прийняте рішення може бути оскаржене у коменданта міста.

Рапорт промандрував через міську комендатуру , канцелярію командира корпусу , генеральний штаб і , нарешті , повернувся з остаточною резолюцією: " Штабс - капітану такому- то в проханні тримати удава відмовити . Підпис: Кайзер Вільгельм " .

Під час Другої світової радянським полоненим було не до жартів.

Царська Росія підписала Гаазьку конвенцію , але радянський уряд не підтвердив членство в ній.

17 липня 1941 В'ячеслав Молотов через нейтральну Швецію довів до відома Берліна , що СРСР готовий дотримуватися Гаазької конвенції в тій мірі , в якій це буде робити Німеччина . Реакції не було .

При цьому , на думку істориків , Москва не виявляла інтересу до співпраці з Червоним Хрестом по лінії допомоги полоненим , оскільки Сталін гамузом оголосив їх зрадниками .

Єдину , і то таку, що завершилаася нічим, спробу такого роду зробив Лаврентій Берія . У лютому 1943 року  він запропонував Сталіну організувати обмін його сина Якова на фельдмаршала Паулюса через главу шведського Червоного Хреста графа Бернадота .

Тим часом під час страшної військової копманії під Москвою взимку 1941-1942 років радянські полонені , доведені лютим голодом до втрати людської гідності , бувало , билися через гнилу картоплину , яку, заради втіхи, жбурляли за колючий дріт охоронці . 

Британці та американці отримували через Червоний Хрест копчену ковбасу , шоколад , каву та інші делікатеси , яких самі німці не бачили роками. 

Найбільша гуманітарна організація 

Сьогодні Міжнародний Комітет Червоного Хреста об'єднує 11 тисяч співробітників і 97 мільйонів добровольців. Більшість з них обмежуються сплатою членських внесків , але багато працюють волонтерами. Засоби щорічно жертвують також національні уряди та міждержавні організації , наприклад , Єврокомісія.

Асамблея та директорат МКЧХ знаходяться в Женеві. Національні товариства мають широку автономію і в основному самі розпоряджаються своїми бюджетами .

З моменту свого заснування Червоний Хрест принципово не ділить учасників конфліктів на правих і неправих , а допомагає всім на основі суворого нейтралітету і принципів гуманності .

Функції сучасного Червоного Хреста значно ширше задуманих спочатку. Він діє не тільки у воєнний , але й у мирний час , допомагаючи жертвам голоду , епідемій , стихійних лих , цивільних та міжетнічних зіткнень , техногенних катастроф , біженцям , розділеним сім'ям , а також піклується про дотримання прав ув'язнених і займається розшуком безвісти зниклих.

Зі зрозумілих причин , головним полем його активності є Африка .

Серед найбільших операцій Червоного Хреста останніх десятиліть - допомога жителям сектора Газа , Боснії і Герцеговини , Північного Кавказу , Дарфура і Сирії , жертвам цунамі в Південно-Східній Азії і землетрусу на Гаїті .

Автор Артем Кречетников , Бі -бі -сі , м. Москва

Фото – з відкритих джерел в Інтернеті

Джерело: Російська служба Бі -бі -сі