ЗАКОНИ ВІЙНИ ДО ЖЕНЕВСЬКИХ
КОНВЕНЦІЙ 
Архангельський Червоний Хрест (РФ) має дружні зв'язки
з Червоним Хрестом Норвегії. Між ними
йде регулярний обмін делегаціями, спонсорською допомогою, а останнім часом й
інформаційними матеріалами. Один з них, надісланий Мір'ямом Котцуром, розміщено
у дайджесті «Инфоглобус» Красного Креста». В ньому, зокрема, йдеться про таке:
Мірьям
Котцур:
Моя
бабуся, колишня медична сестра Червоного Хреста, залишилася у Східній Німеччині
після війни. Вона довго не могла повернутися додому через повоєнну «залізну
завісу» перед капіталізмом. А все тому, що шлях додому означав для неї тільки
одне: бути репресованою урядом Норвегії за те, що у Другу світову війну
працювала у Червоному Хресті, але у
лазаретах вермахту, де дбала про одужання німецьких солдатів.
Її
подруги-медсестри, котрі працювали разом з нею, після війни зопалу повернулися з
радістю на Батьківщину, але ця радість
відразу ж зникла, як їх арештували і звинуватили у зраді. Кожна з них відсиділа
чималі терміни у в'язниці, як зрадник
своєї держави.
Нині
на екрани Норвегії випущено документальний фільм про цих добросердних дівчат,
що не відступили ані на йоту від Статуту Червоного Хреста, але дали підстави
вважати себе «державними зрадницями і злочинцями». (Тоді ще не були прийняті Женевські Конвенції 1949 р. і Додатки до них
1977 р. – прим. ред.)
Мою бабусю звали Гунвор (GUNVOR). Її можна бачити у цьому фільмі від 34 до 41хвилини. Фільм з англійськими субтитрами. Гарного перегляду!
Фото – з вільних джерел
в Інтернеті
Джерело:
http://vk.com/club58542888?w=wall-58542888_1077 | 
