СПОКУСА  БЕЗКАРНІСТЮ

Портал Новин «ПІК» опублікував 25 січня інтерв'ю з адвокатом Печерської колегії адвокатів Андрієм Денисенком.

В ньому піднімаються важливі питання адаптації українського законодавства до міжнародного гуманітарного права. 

Нижче публікуємо його скорочений варіант:

-         Чи зможе  Міжнародний кримінальний суд  прийняти до розгляду  заяву Ратушняка (про злочини проти людяності силових 

структур – прим.ред.) або будь-якого громадянина України, який  теж захоче туди звернутися?

-         Як відомо, Міжнародний кримінальний суд  керується Римським статутом. Відповідно цього статуту,  справа,  точніше, «ситуація», 

може розглядатися декількома способами: за поданням держави-учасниці,  на прохання Ради безпеки ООН, або  за ініціативою 

прокурора суду.

Держави, які ратифікували Римський статут, отже є країнами-учасницями Міжнародного кримінального суду, можуть звернутися до 

прокурора МКС  з проханням розслідувати один або кілька злочинів,  якщо вони відносяться до юрисдикції суду.

Прокурор може і сам ініціювати розслідування у відношенні держави-учасниці,  грунтуючсь  на інформації з будь-якого джерела, 

включаючи покази потерпілого або його сім'ї – у випадку, якщо злочин і особа, яка його здійснила, відноситься до юрисдикції суду.

Але Україна не є державою-учасницею Міжнародного кримінального суду. Вона підписала  Римський статут 10 січня 2000 року. 27 січня 2007 року – приєдналася до Угоди про привілеї та імунітети МКС, однак ратифікації так і не відбулося. 

Ще у 2001 році Конституційний суд України знайшов невідповідність  Римському статуту українського національного законодавства. 

Зокрема, згідно статті 124 Конституції, виконувати судові повноваження можуть лише суди на території України.

-         Виходить – без варіантів?

-         Варіант лише один -   якщо рада безпеки ООН  звернеться до прокурора про розслідування тієї ситуації, яка має місце в Україні.  

Це правило розповсюджується і на ті країни, які не є учасниками. Тобто треба звертатися  до ООН, а не до самого МКС.

Хочу наголосити, що МКС приймає до розгляду звернення інших країн – навіть тих, які ратифікували  Римський статут – тільки після 

того, як правоохоронні органи  цих країн самі не впораються з вирішенням цієї  задачі.

-         А якщо  правоохоронці навмисно намагаються приховати злочинця?

-         Тоді МКС має право здійснити правосуддя. Але у будь-якому разі зверненню до нього передуватиме своя історія. Тобто в  Україні 

мають бути вичерпані всі можливості. Має стати очевидним, що ми не можемо нічого зробити  – у зв’язку з тим, що наше законодавство

  не відповідає міжнародним вимогам, а  правоохоронні органи з метою захисту винних покривають їх,  і це певним чином доведено. Це 

один з механізмів, що передує зверненню до Міжнародного кримінального суду.

-         До речі, яке покарання передбачене в українському  законодавстві за те, що чинили беркутівці на вулицях Києва?

-         Наприклад, напади на представників Червоного Хреста караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Порушення законних прав активістів, завідомо незаконні арешт або тримання під вартою – карається обмеженням волі на строк від 

трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів – штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів 

громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Умисне тяжке тілесне ушкодження   -    карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

У разі настання смерті – від семи до 10 років.

Побої, вчинені групою осіб з метою залякування потерпілого і його близьких  – обмеження або позбавлення волі строком до 5 років.

Катування – від трьох до 5 років. Повторне або здійснене групою осіб – від 5 до 10 років.

-         Очевидно, у людей (якщо це слово можна вжити у даному контексті), які свідомо йшли на це, були підстави відчувати себе 

безкарними. А що  очікує на злочинців, якщо Рада Безпеки ООН таки вмовить Міжнародний кримінальний суд  взяти  до 

розгляду справу «Беркуту» і тих, хто надавав накази?

-         Згідно частини 7 Римського статуту це може бути позбавлення волі на різну  кількість років – до 30, в залежності від важкості злочину в кожному окремому випадку,  за найбільш страшні злочини проти людяності передбачене пожиттєве ув’язнення.

Окрім того – штрафи, конфіскація грошових коштів та активів.

-         А яким є механізм осудження? Тобто як це все буде зреалізовано?

-         Припустимо,  їх засудять заочно (бо за повісткою  суду вони ж до Гааги не приїдуть), і навіть випишуть ордер на арешт.

-         Що далі? Адже злочинці  не сидітимуть з вузликами в очікуванні конвою або судового виконавця.  До того ж, у МКС нема 

своєї поліції, виконання вироків покладається на країн-учасниць. Україна не є учасницею. Коло замикається.

-          У тому й уся справа, що механізму на сьогодні немає, бо українське законодавство не відповідає міжнародному.  Тому і потрібно 

ратифікувати Римський статут. Адже в документі про ратифікацію, в перехідних положеннях, «ув’язується» національне законодавство 

країни з міжнародним законодавством і прописуються всі деталі:  від форми ордеру на арешт  до визначення, де саме проходитиме судове 

засідання,  де злочинець буде відбувати покарання. Цього всього  наразі немає.  Для того, щоб  ратифікувати в Україні цей документ, треба 

внести зміни до  Конституції.  А це у нас завжди дуже складне питання.

Від редакції: Отже, скидається на те, що  Україна, так само як і Росія, не випадково досі не стала країною-учасницею МКС.  

Можновладці нібито готувалися до такого розвитку подій. І робили все для того, щоб відкласти ратифікацію на невизначений термін.

Аби в січні 2014 ніхто їх не пошив у міжнародні злочинці. Спинним мозком, мабуть, відчували, провидці наші.  До речі, Угода про 

асоціацію з ЄС зобов’язувала  Україну напряму ратифікувати Римський статут. І де зараз та угода?

Фото – з відкритих джерел в Інтернеті

Джерело:

http://www.pic.com.ua/haahskyj-trybunal-berkutu-ne-zahrozhuje.html