На порозі гуманітарної катастрофи: погляд науковця Тараса Доронюка на проблему біженців з України - 14 Березня 2014 - Блог новин - Український Червоний Хрест Личаківського району

Вітаю Вас Гість | RSS

Товариство Червоного Хреста Личаківського району

Головна » 2014 » Березень » 14 » На порозі гуманітарної катастрофи: погляд науковця Тараса Доронюка на проблему біженців з України

17:43

На порозі гуманітарної катастрофи: погляд науковця Тараса Доронюка на проблему біженців з України

ЩЕ ОДНА КРИЗА

Уже сьогодні потрібно розуміти, що військово-політичний конфлікт

у Криму матиме не тільки згубні політичні та економічні наслідки,

але й може стати найбільшою гуманітарною катастрофою для України

із часів аварії на Чорнобильській АЕС.

У чому ж полягає ця катастрофа?

Уже якийсь час у ЗМІ розповсюджується інформація про "біженців" із Криму, що перебираються до безпечніших регіонів України. Наразі масштаби цієї проблеми дозволять впоратися з нею на рівні громадських ініціатив.

Однак що ж буде, якщо кількість "біженців" перевалить за декілька тисяч, а може й за декілька десятків тисяч? Навряд чи Україна готова до такого роду випробування.

Українська система інтеграції та роботи з "класичними" біженцями заледве справляється з невеликим, за мірками європейських країн, потоком біженців та осіб, що потребують додаткового захисту.

Звісно, треба розуміти, що ситуація з "біженцями", про яких говорять в українських ЗМІ, є трохи іншою – вони є громадянами України, володіють українською чи російською мовою, є повністю інтегрованими в українське суспільство. Проте ключові питання, а саме забезпечення необхідної інфраструктури, питання виділення необхідних коштів та відсутність механізмів роботи з ними, – є вкрай нагальними.

Почнемо з визначення: люди, що переїжджають із небезпечних районів країни в більш спокійні, не є біженцями в юридичному сенсі цього слова.

Наразі ці люди є "внутрішньо переміщеними особами", ВПО, – Internally displaced persons, IDP – та не підпадають під юрисдикцію інституцій, які відповідно до свого статусу займаються біженцями: наприклад, Управління верховного комісара ООН у справах біженців, УВКБ ООН.

Різниця між біженцями та ВПО в спрощеному викладі є досить зрозумілою.

Щоб мати можливість отримати статус біженця, особі необхідно перетнути кордон, потрапити в іншу країну.

ВПО, що тікають від військових конфліктів, природних чи техногенних катастроф і при цьому не перетинають кордон з іншою державою, залишаються в межах країни, громадянами якої вони є.

Загалом у всьому світі нараховується 28.8 мільйонів ВПО, що змушені змінювати місце проживання через спалахи насильства чи військові конфлікти.

У контексті української ситуації основною проблемою є не питання дефініції чи відвідної юрисдикції – а те, що Україна навіть і близько не готова до розгортання найгіршого сценарію. Військові конфлікти, що мали місце на пострадянському просторі, демонструють усю складність ситуації, у якій може опинитися Україна. Відповідно до даних Центру моніторингу внутрішніх переміщень, через Карабаський конфлікт з вірменської сторони нараховується близько 8.400, а зі сторони Азербайджану – 597.000 ВПО.

Придністровський конфлікт 1992 року спровокував появу близько 80 тисяч біженців та близько 51 тисячі ВПО. Потік біженців із Придністров'я в першу чергу зачепив Україну, яка показала неготовність до прийому значної кількості таких осіб, близько 62 тисяч біженців.

На момент розгортання конфлікту в Україні ще не було нормативного акту, який регулював би питання щодо біженців. Тому українській владі довелося реагування на ситуацію в умовах відсутності відповідних документів та без продуманого плану дій.

Щоб убезпечити себе та бути готовим до найгіршого сценарію, який може розгортатися в Криму, та гуманітарних наслідків таких подій, особливо в контексті переміщення осіб, уже зараз потрібно виконати ряд завдань.

Я б радив почати з трьох першочергових заходів:

– Оцінити наявні інфраструктурні та фінансові ресурси, які можна буде залучити у випадку появи значної кількості внутрішньо переміщених осіб;

– Провести широкі консультації щодо шляхів реагування на можливу гуманітарну кризу. Потрібно залучити як і урядові структури, так і міжнародні організації, що мають досвід роботи з біженцями та із внутрішньо переміщеними особами – Державна міграційної служба України, УВКБ ООН, Червоний Хрест, та інші. Вкрай важливо залучити до цих консультацій громадські ініціативи, що вже зараз працюють із внутрішньо переміщеними особами;

– Підготувати стратегію дій у разі виникнення такої ситуації та переглянути наявні програми інтеграції, які повинні містити конкретні плани щодо переміщення, забезпечення засобами, необхідними для існування, безпеки та інтеграції ВПО.