ЧОГО  НАВЧАЄ  ЧЕРВОНИЙ ХРЕСТ СЬОГОДНІ

Курси першої домедичної допомоги при

Червоному Хресті існують десятки років.

Але тільки в світлі останніх подій вони

стали популярними.

На жаль, інструктори, які викладають на курсах, не зуміли підлаштуватися під споживчий попит і дати новим учням те, чого вони потребують: знання, які можна отримати на цих курсах, годяться до застосування лише у мирний час.

Втім, якщо вам пощастить і попадеться не просто інструктор, який добре вчився на курсах і вміє показувати на манекенах, а ще й справжній лікар, який встиг « пороху понюхати » , то навчитися можна буде й іншим, більш корисним речам .

Не можеш допомогти - не допомагай!

Навчання на курсах, переважно, починається з того, що головний розповідає, як вони допомагають одиноким стареньким, які живуть в районі обслуговування цього Червоного Хреста. Розповідає, що гроші, які ми заплатили за навчання, йдуть на допомогу цим людям похилого віку.

Навчання у Львові, за 5 занять по дві з половиною години, коштує 300 гривень. Оскільки курси розраховані тільки на мирний час, і тільки для надання допомоги своїм близьким, то інструктор не втомлюється повторювати про правила безпеки для того, хто надаватиме допомогу: перед наданням допомоги незнайомій людині на вулиці, потрібно десять разів подумати, а чи варто це робити.

- Це може бути наркоман, хворий заразною хворобою, з ним можуть бути неадекватні друзі, які неправильно зрозуміють ваші дії. Але головне, деякими своїми діями ви можете нашкодити потерпілому. Тому найкраще, що ви зможете зробити - це нічого не робити , - каже лікар - реаніматолог Орест Юзьків .

Напевно, тільки до кінця курсів я починаю розуміти, чому він правий ...

Палаючі шини залишаться у легенях назавжди

Сьогодні особливо актуальна тема палаючих шин.

- Якщо ви надихалися димом від шин, то вам допоможе свіже повітря, відхаркувальні, інгаляція парою. Але , це допоможе лише на короткий час , - пояснює Орест Юзьків .

Він, як лікар, вже знає, що учасники Майдану тепер до кінця своїх днів будуть ідентифікувати один одного по так званому « кашлю курця ». Смог , пил і сажа залишилися у них на легких і це вже невиліковно.

Обговорюється і питання вогнепальних поранень. Лікар акцентує увагу на тому , що це найгірша з травм, тому що від кулі розриваються тканини, від ударної хвилі всі оболонки руйнуються, розбивається кістка, розлітаються уламки кістки, в рану потрапляють частинки одягу.

- Вогнепальні поранення дуже погано гояться, рани гниють, - лікар зітхає і переходить до іншої теми.

У позі « вершниці » потерпілого не реанімують

Що робити, щоб визначити, чи в свідомості людина? Виявляється, досить голосно грюкнути біля вуха. Якщо у свідомості, то буде хоч якась реакція. Лікар не рекомендує робити більше нічого , тому що в наш час будь-хто може зняти ваші дії на мобілку. А потім , якщо раптом потерпілому стане гірше , звинуватити вас ( який намагався врятувати !) , в тому , що ви знущалися над чоловіком або зробили йому гірше.

Вчимося ми й того, як реанімувати людину, якщо вона раптом вдавилася. Лікар укладає на килимок на підлозі хлопця, сідає йому на коліна, показує куди натискати. Потім наша черга. Одна з дівчат сідлає хлопця, влаштовуючись в позі вершниці у нього на тазу.

Лікар: Сядьте нижче, на коліна, не на таз.

Хлопець: Нехай сидить , мені зручно .

Лікар: А ви мовчите , ви в непритомності.

Хлопець: А я вже реанімувався ...

Одна з головних наук, яку ми повторюємо раз за разом, - вміння вправляти потерпілому щелепу, щоб він міг дихати. Лікар довго показує, а потім починає ганяти групу.

- Я то вмію це робити, я цим на роботі кожен день вже 20 років поспіль займаюся !

І тут же ставить завдання: ось людина йшла або стояла, раптом впала - давай , твої дії .

Група оточує носилки, на яких зручно лежить « потерпілий ». І тут доктор Юзьків починає кричати, штовхати нас і смикати:

- Робіть щось, робіть, він же вмирає!

І через секунду вже спокійним голосом:

- А ви що думаєте, вам вдасться спокійно постояти і подумати ?!

Ні, звичайно. Навколо будуть ще нервові родичі, які погрожуватимуть, кричатимуть, хапатимуть вас за руки.

Ось така вона непроста - наука порятунку .

«Потерпілий » , лежіть тихо!

На наступне заняття група приходить притихла. Щелепи болять. Але питання з'явилися .

- Якщо під час цього процесу у людини в горлі щось хрипить, це нормально чи погано? - Цікавиться дівчина.

- Напевно, потерпілий упирався трохи ? - Висловлює припущення лікар.

На що дівчина обурено реагує :

- Трохи ?! Так він спробував відбиватися руками і ногами!

Звичайно , людина, яка реально потребує такої процедури, відбиватися не буде. Тому наступний етап - штучне дихання. І знову таки, потрібно пам'ятати, що при цьому можна заразитися від незнайомої людини чимось нехорошим. Але, крім того, виявляється, ще є нюанси, про які обиватель навіть не здогадується. Так, наприклад, повітря може піти в стравохід і повернутися із блювотними масами. Погодьтеся , приємного в такій процедурі немає нічого .

До звичайних «мирним» знань з порятунку відноситься і вміння укласти п'яну людини так, щоб вона не змогла перевернутися на спину або живіт. І потім будити її кожні 15 хвилин. Якщо раптом не вдається розбудити - викликайте «швидку».

Особливий інтерес у слухачів курсу викликала інформація про те, що спирт можна вводити внутрішньовенно.

- Або 5 % внутрішньовенно, або 30 % випити, якщо отруївся метиловим спиртом, - буденно пояснює лікар.

При цьому додає, що нема чого, мовляв, пити метиловий спирт. Хоча він бачив пацієнтів, які пили все , що попадеться під руку, включаючи антифриз - гальмівну рідину.

« Доктор сказав - у морг ? »

За ці п'ять днів слухачів курсів намагаються навчити багато чому. Але п'яти днів для цього явно мало. Поталанить тому, чию групу веде досвідчений лікар. Він спирається на свій досвід і до теорії додає те, з чим обов'язково ми зіткнемося в житті. Наука в такому випадку виглядає так: це роби, цього ні в якому разі не роби, стань так, так зручніше, а після цього в тебе буде боліти спина.

Ось питання: скільки часу потрібно робити непрямий масаж серця, і коли стане зрозуміло, що вже нічого не допоможе? Відповідь: довше десяти хвилин все одно робити не будеш - спина і руки оніміють.

Вчитися на курсах доводиться один на одному. На всю групу з 10-15 чоловік всього один манекен дорослого і один манекен дитини. Правда, бинти та інші підручні засоби видають. Втім, все це дрібниці. Ще раз повторюся, головне - якщо вас вчить лікар, за плечима якого тисячі врятованих життів, то вам дуже пощастило. Якщо ж ні, то краще не витрачати свій час і гроші. Хоча, звичайно, відрізнити інсульт від інфаркту, а венозну кровотечу, від артеріальної все ж потрібно вміти всім.

Але, як мені здається, і Червоному Хресту варто переглянути свої навчальні плани. Щоб вони були ближчими до реального життя.

-----------------------------------

Автор – Маріанна Попович

Маріанна - автор «Фрази». Народилася і виросла в Закарпатті, вчилася у Львові, де як справжня закарпатська дівчина вискочила заміж після першого курсу і так і залишилася.
Добре знає, з чого у Львові складається квартплата, плата за воду та опалення.
Коли проза життя заїдає, зустрічається з цікавими людьми і бере у них інтерв'ю для «Фрази»

Фото – автора та Ірини Апостолюк

Джерело:

http://fraza.ua/analitics/17.05.14/195655/chemu_segodnja_uchat_v_krasnom_kreste.html

Наш коментар:

Представлена стаття написана досить об"єктивно - без дифірамбів, але і без гострої критики. Зауваження заслуговує лише один момент: курси, про які йдеться, є безкоштовними. Тих 300 грн, які автор сплатила нібито за них, є не що інше, як пожертва. Вона правильно пише, що ці кошти будуть використані для потреб підопічних Червоного Хреста, але вжила неточний термін, яким визначається їх бухгалтерське призначення. Але коли пишеш такий репортаж, на крилах Пегаса ширяєш аж до хмар, то чи є час думати про таку приземлену прозу...І ми не звернули би на цю прикру подробицю уваги, якби не та обставина, що у читачів може скластися враження: не маєш триста гривень, не йди у Червоний Хрест вчитися правилам першої невідкладної допомоги.

Ні, йдіть вчитися! Пожертва, яку внесете у касу - довільна. Хтось дасть  тільки 1 грн, а хтось - 1000. Милосердя не знає меж. Вцілому стаття дуже добре написана, талановито, по новаторськи, і ми запрошуємо Маріанну Попович частіше писати про наші свята, і будні. Сайт Личаківської РО ТЧХ м. Львова охоче буде публікувати її репортажі, інтерв"ю, нариси, зарисовки, гуморески, фейлетони, памфлети. Тільки ось гонорари поки що обіцяти не може. Він організований - волонтерами, дописують до нього - волонтери, розміщають матеріали та ілюстрації в Інтернеті - волонтери Червоного Хреста.

У бухгалтерських звітах ЛОО ТЧХУ на нього немає навіть спеціальної графи витрат. Тому що всі видатки беруть на свої плечі - волонтери. І так триває третій рік, з 5 серпня 2011 р., коли вперше вийшли у світ. І цей сайт не протримався би на плаву більше кварталу, якби не те, що між волонтерами є фахівці з дипломами факультету журналістики Львівського національного університету ім.І.Франка, а також ветерани-червонохрестівці, трудовий стаж яких перевищує у ТЧХ України більше, ніж два десятиліття.

Контактні телефони, E-mail та адреса Личаківської РО ТЧХ м. Львова  розміщені у Головному меню сайту у рубриці "Наші реквізити".

Прес-служба Львівської ОО ТЧХ України