Товариство Червоного Хреста Личаківського району
ГоловнаРеєстраціяВхід
Головна » 2014 » Червень » 28 » Військово-медичний клінічний центр Західного регіону у турботах про поранених у зоні АТО
21:23
Військово-медичний клінічний центр Західного регіону у турботах про поранених у зоні АТО

КРОВ ЛЮДСЬКА – НЕ ВОДИЦЯ

 

 

 

 

Що таке бойові дії у зоні АТО буде не зрозуміло

доки не переступиш поріг первинного 

осередку ТЧХ у Військово - медичному клінічному

центрі Західного регіону у Львові. Очолює його

багато років підряд досвідчений медик, а водночас

і військова особа, старшина військової служби за

контрактом, головна медична сестра Центру

Леся Степанівна Шеремета (на знімку - крайня зліва ).

 

 

 

В осередку налічується 300 членів - лікарів, медичних сестер, фельдшерів, молодших медичних сестер. Вони самовіддано працюють над завданнями, які стоять перед Червоним Хрестом. Леся Степанівна зазначає: «Кожний пацієнт, а тим більше поранений солдат,   сподівається не лише на своєчасну  висопрофесійну медичну допомогу, а й на чуйне, уважне ставлення до себе медичних працівників, на їх чесність,  порядність, терпеливість, безкорисливість. 

 

 

Колектив Центру активно бере  участь у заходах Червоного Хреста. Їм ніколи по кілька разів не треба нагадувати про те, щоб придбали марки Товариства «Членський внесок», а якщо потрібно - стати донорами крові для поранених.

 

 

 

 

Днями, у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону розпочали створення бази волонтерів-донорів. Її актуальність зумовлена тим, що до медичного закладу тепер поступають поранені військовослужбовці і добровольці із зони АТО. Поки що у Центрі на лікуванні знаходиться 30 бійців, котрих із зони бойових дій скерували у Львів на лікування.

 

 

 

 

Серед них водій Микола Синчук. Сам з Волині. З с. Бужанка Іванчівського району. У молодості служив майже рік в Афганістані начальником пункту паливо - мастильних матеріалів. Не раз був під обстрілом. Тепер, коли почався у Києві Майдан, провів на барикадах 2 місяці. А перемогла Революція Гідності, записався добровольцем у батальйон «Айдар» і вирушив на війну з бандитськими формуваннями на сході України. «Як вилікуюся, знову повернуся у стрій», - не вішає носа бадьорий волинянин.

 

 

 

 

Сусідом по палаті у пораненого водія з Волині є кадровий офіцер батальйону «Айдар» Іван Венгрин. Йому всього 22 роки, але за спинами солдатів не ховався, тому і лежить зараз на лікарняному ліжку з важким пораненням.

 

 

 

 

Лікує бійців із зони АТО т.в.о. начальника клініки ушкоджень, майор медичної служби Валентин Ігорович Медзин. Крім ліків, переконаний він, пораненим  потрібний не лише спокій, режим, правильний догляд, але і віра у швидке одужання.  

 

 

 

 

Цю віру у пацієнтів не раз вселяє Леся Шеремета. Добре слово підтримки і розради, засвідчує лікарська практика, високо цінуються пораненими бійцями.

 

 

 

 

Велику радість пацієнтам створюють відвідини родичів, друзів, знайомих, а також членів благодійних організацій, чи просто людей, що хочуть проявити своє почуття милосердя, як ось група студенток Львівської національної музичної академії ім. Миколи Лисенка, котрі прийшли провідати поранених і принесли їм подарунки, закуплені у складчину на студентську стипендію. 

 

 

 

 

Щастям світяться очі у Андрія Бондарука, також пораненого бійця батальйону «Айдар», котрого прийшов провідати однополчанин і дружина Наталія. Дома у них на Волині у с. Обеніжим Турійського району залишилося троє синів. Вони з нетерпінням чекають, коли батька вилікують і він приїде нарешті до них у відпустку.

 

 

 

 

Скільки пацієнтів, стільки життєвих історій. Медики сподіваються, що нових пацієнтів їм не доведеться приймати десятками, але за потреби зможуть розмістити до 600 осіб.

 

 

 

 

І як би не прославляли бойові дії у зоні АТО, вони не варті того, щоб гинули там, або ставали каліками, кращі сини Вітчизни. Мирний шлях врегулювання конфлікту, закладений у Програмі Президента П.Порошенка, дуже правильний і гуманний. І хоч у народі кажуть, що за одного битого, двох небитих дають, залишимо цю приказку для гумору і молодечих жартів, а сконцентруємо всі свої сили і помисли на тому, щоб на нашу землю прийшли мир і спокій. Адже кров людська – не водиця. Її треба берегти всіма доступними способами.

 

 

Фото – автора

Ірина Апостолюк,

голова Личаківської РО ТЧХ м. Львова

 

 

 

 

 

 

Переглядів: 836 | Додав: Олекса
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Понеділок, 29.05.2017, 08:29
Webmoney
E957042746057 U511828258153 Z226274508252 R134004408733
Меню сайту
Форма входу
TRANSLATE
Наші друзі
catalog.red-cross.org.ua redcross.org.ua lviv.medprof.org.ua meduniv.lviv.ua www.icrc.org/rus www.drk.de
Календар
Архів записів
Наше опитування
Звідки Ви довідались про наш сайт?
Всього відповідей: 297
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Iv. Stepura © 2017Хостинг від uCoz