ЗАБУТІ  ЗВИЧАЇ

Дванадцятого липня за новим стилем - день

святих Перво-верховних Апостолів Петра і Павла,

або, як кажуть селяни, "Петра", передає УНН.

В цей час у багатьох районах України починаються жнива, а звідси й походить народне вірування про те, що справа святого Петра - "жито зажинати".

В одній з народніх колядок святі Апостоли Петро і Павло виступають плугатарями, вони орють поле під осінній засів: Святий Петро за плугом ходить, Святий Павло волоньки водить, А сам Господь-Бог пшеничку сіє, А святий Ілля заволочує.

Святий Петро часто згадується в народних віруваннях та легендах; так, на Херсонщині записано оповідання про те, як Бог з Петром людей парували:

"...Ідуть вони в жнива; сонце пече їх..., жито стоїть, як стіна; те жито дівка жне так, що й голови не підніме. Петро й каже:"Боже, поможи тобі, дівко!" Вона підняла голову, подякувала та й знову жне. Пішли вони на другу ниву, а там під копою в холодку дівка спить, аж хропе. Подивився на неї Бог і святий Петро та й пішли далі. Дивляться: стоїть віз одпряжений, а під возом спить парубок - нап'яв собі холодок з ковдри та й спить. Хотів святий ціпком оперізати, а Бог каже: "Не займай, Петре, ходім!"

Пішли вони й зайшли в пшеницю - як ліс стоїть пшениця; парубок жне її, пече його сонце, а він працює й голови не підніме. Петро й каже: "Боже, поможи тобі, хлопче!" Парубок підняв голову, подякував та й знову жне. Відійшли вони, а Петро й каже до Бога: "Спаруй, Боже, цього парубка та оту дівку, що жито жне, і тих ледацюг спаруй". А Бог відповідає йому: "Старий ти, Петре, та дурний. Як тих ледацюг спарувати, то вони й з голоду помруть; цього парубка треба спарувати з ледачою дівкою". Так воно й буває в світі: як чоловік роботяга, то жінка ледащо; а як жінка моторна, то чоловік вайло".

До свята Петра й Павла готувалися колись в Україні як до великого свята: білили хати, оздоблювали рушниками стіни, вбирали подвір'я. Ранком у цей день, звичайно, всі йшли до церкви. Дівчата вбирали свої голови вінками з польових квітів, а особливо червоними маками. Повернувшись з церкви, люди розговлялися мандриками.

Мандрики — це пампушки печені з пшеничного тіста, яєць і сиру. Сама назва походить ніби від того, що, мандруючи по світі, Петро з Павлом живилися "ман-дриками".

В цей день зозуля перестає кувати; селяни кажуть, що вона мандриками подавилася, бо ж украла в святого Петра одну мандрику й за це її Бог покарав тим, що вона на Петра давиться мандрика, тай перестає кувати. А якщо кує зозуля й після Петра, то це, за народнім віруванням, віщує нещастя.

На другий день після "Петра" є теж свято, але наполовину менше, і називається воно "Полупетра" або "Петрового батька". На Слобожанщині колись у цей день різали трьох півників і варили борщ у трьох горнятах — "три борщі, бо святий Петро три рази відрікався від Христа".

Фото – з відкритих джерел в Інтернеті

Джерело: 

http://www.unn.com.ua/uk/news/1364151-sogodni-pravoslavni-vidznachayut-den-petra-i-pavla