ВІЙНА, ЩО ЗМІНИЛА СВІТ

   100 років тому, 28 липня 1914 р.,

   рівно через місяць після того, як

   у Сараєво було вбито спадкоємця

   австро-угорського престолу

   Фердинанда, Австро-Угорщина

   оголосила війну Сербії.

Початок Першої світової війни.

Вже 1 серпня Німеччина оголосила війну Росії й через два дні розпочала воєнні дії проти Франції.

Дотримуючись стратегії швидкого наступу, покладеної в основу «плану Шліффена», Німеччина вдирається в нейтральну Бельгію.

Великобританія, яка підтримує Бельгію, 4 серпня оголошує війну Німеччині.

Через два дні Австро-Угорщина оголосила війну Росії, а Сербія – Німеччині.

Коли британські війська висадились у Франції, Чорногорія оголошує війну Німеччині, а Великобританія і Франція – Австро-Угорщині.

Війна набирала обертів і досить швидко переросла у воєнний конфлікт світового масштабу, в якому брали участь 38 держав.

«Усі війни розв’язуються словами», - зауважив відомий французький публіцист і політик Жан Жорес 28 червня 1914 року, в день убивства ерцгерцога Фердінанда.

Жорес був одним із небагатьох, хто категорично виступав проти війни, застерігаючи від її катастрофічних наслідків. Звісно, його одразу ж звинуватили у відсутності патріотизму, боягузництві й навіть зрадництві (незабаром політика вбили).

Так само у германофільстві звинувачували Бернарда Шоу в Британії.

Подібні поодинокі голоси тонули в морі патріотичної риторики, надзвичайно затребуваної й роздмухуваної бюрократичною машиною й військовим апаратом в усіх країнах. У 1914 році ця патріотична риторика була всюди – в приватних розмовах, в щоденниках, листах кращих людей епохи – письменників, учених, художників, артистів, музикантів…

Утім, як виявилося, за ці щирі поривання згодом довелося заплатити надзвичайно високу ціну, адже за 4 роки 3 місяці й 10 днів війни було вбито 10 мільйонів людей, 19 мільйонів – поранено, з них 3,5 мільйона залишились каліками.

«Не так вже й важливо, чим усе це закінчиться, – в будь-якому випадку ця війна велика й прекрасна», – оптимістично писав німецький соціолог Макс Вебер у листі до дружини.

Йому вторував австрійський єврей Зигмунд Фрейд: «Ймовірно, вперше за 30 років я відчуваю себе австрійцем… Усе моє лібідо на службі в Австро-Угорщини» (всю війну Фрейд провів у Відні).

А ось думка француза Анрі Бергсона: «Боротьба з Німеччиною – це боротьба цивілізації з варварством <…> Простий науковий обов’язок вимагає від Академії констатувати, що жорстокість і цинізм Німеччини, її відкрита зневага до справедливості та правди означає деградацію, повернення до стану дикунства» (зі звернення до Академії моральних і політичних наук, президентом якої він був).

Союзники французів і англійців у коаліції проти Троїстого союзу Австро-Угорщини, Німеччини й Італії росіяни теж не відставали в патріотичних почуттях.

«Поезд наш шел в восемь часов вечера… мы устроились хорошо, когда бы не сосед-немец, портивший нам все удовольствие, несмотря на старание вести себя возможно тише и незаметней. Патриотизм заставил нас его ненавидеть» (Сергій Прокоф’єв, із щоденника 1914 року. Композитор саме тоді мандрував по Європі).

Відомий філософ і богослов Сергій Булгаков зустрів війну з ентузіазмом, схвальною слов’янофільською публіцистикою, виступивши зі знаменитою публічною лекцією «Война и русское самосознание». Але вже в 1917 році сприймав Першу світову як крах гуманістичної цивілізації, сформулювавши власну зневіру в слов’янофільстві у діалогах «Пир богов».

Пастернак до війни отримав білий квиток, восени 1914 (теж на хвилі патріотичного піднесення) хотів записатися добровольцем, але передумав. Патріотичних віршів не писав, у 1916 називав життя в епоху війни суцільним мороком і глупотою, на зміну яким повинна прийти нова доба.

Фото – з відкритих джерел в Інтернеті

Джерело:

http://www.ukrinform.ua/ukr/news/28_lipnya_tsey_den_v_istoriii_1958407