Товариство Червоного Хреста Личаківського району
ГоловнаРеєстраціяВхід
Головна » 2015 » Лютий » 23 » Німецький лікар: Ми були солдатами на війні з Ебола
14:58
Німецький лікар: Ми були солдатами на війні з Ебола

 

ВИПРОБУВАННЯ

 

 

З березня 2014 більше 23 тисяч людей заразилися

вірусом Ебола, близько 9350 з них загинули.

Хвороба все ще не переможена.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                     На знімку: Німецький медик, професор Йоахім Гардеман

 

Професор Йоахим Гардеман (Joachim Gardemann) був одним з перших, хто за власним бажанням відправився в минулому році з Німеччини в регіон Західної Африки, уражений вірусом лихоманки Ебола, щоб допомагати у боротьбы з хворобою.

 

У Сьєрра-Леоне педіатр протягом п'яти тижнів надавав медичну допомогу хворим, інфікованим небезпечним вірусом. Успішно, як підкреслює він сам. Адже близько 65 відсотків хворих, що знаходяться в центрі лікування Еболи в Кенема, третьому за величиною місті країни, зуміли впоратися з хворобою.

 

"Нашою секретною зброєю були кокосові горіхи, - з посмішкою розповідає Гардеман. - Кокосове молоко виявилося кращим засобом для боротьби з обезводненням, викликаним лихоманкою, діареєю та блюванням".

 

"Ніякої імпровізації!"

 

Університетський викладач з Мюнстера володіє достатнім досвідом з порятунку людей. Ось уже 14 років бадьорий і енергійний Йоахим Гардеман, керує спеціалізованим центром гуманітарної допомоги в своєму рідному місті. Крім того, він числиться в кадровому резерві Німецького Червоного Хреста і регулярно відправляється в кризові регіони планети. Але, як визнає 59-річний професор, рідко коли участь у гуманітарних акціях буває настільки небезпечною, як у м. Кенемі.

 

Лікарі та інший медперсонал повинні тричі на день надягати важкі захисні костюми, гумові рукавички, пов'язки на обличчя і захисні окуляри, перш ніж торкатися інфікованих вірусом людей. Помилки неприпустимі - вірус Ебола вкрай заразний.

 

"Я звик, що коли працюєш в умовах надзвичайної ситуації в кризовому регіоні, доводиться імпровізувати. Тут імпровізувати не можна", - стверджує Гардеман.

 

У тропічних температурах Західної Африки неможливо витримати в такому захисному костюмі більше 45 хвилин. Тоді ситуація стає небезпечною вже для самого персоналу - можна отримати тепловий удар або втратити свідомість.

 

"Ми були справжніми солдатами на цій війні з Ебола, - згадує Гардеман з певною ноткою гордості в голосі, - саме так, Ebola-Fighters, називали нас жителі Кенема".

 

Нові випадки інфікування трапляються все рідше

 

Важка і небезпечна робота принесла свої плоди: інфекційна хвороба, яка ще кілька тижнів тому тримала в страху три країни на заході Африки - Сьєрра-Леоне, Ліберію і Гвінею - почала відступати. Якщо ще в грудні реєструвалося близько 400 нових випадків зараження на тиждень, то сьогодні ця цифра опустилася до 140. До середини квітня 2015 епідемія повинна закінчитися, стверджують президенти всіх трьох країн.

 

Німецький координатор програми допомоги африканським країнам, охопленим смертельним вірусом, Вальтер Лінднер (Walter Lindner) також - хоч і обережно - виявляє оптимізм і вважає, що число нових випадків зараження можна звести до нуля.

 

"Все залежить від того, наскільки активно ми будемо брати участь в роботі і які саме заходи будуть застосовуватися", - підкреслює він.

 

Проте німецький дипломат закликає до обережності: вірус ще недостатньо вивчений для того, щоб заявляти про повне припинення епідемії. Число нових випадків зараження може знову зрости, особливо коли в охоплених епідемією країнах почнеться сезон дощів. Тоді стане набагато складніше виявляти нових хворих у віддалених районах, ізолювати їх і надавати медичну допомогу.

 

"Останній крок у боротьбі з епідемією вимагає іншого підходу", - переконаний Лінднер.

 

Більше немає необхідності в організації великих медичних центрів для інфікованих, натомість потрібні невеликі команди медиків, місцеві добровольці, які можуть на місці працювати разом з сільськими старійшинами. Наступного тижня координатор програми Лінднер ось вже вшосте відправиться в постраждалий регіон, щоб визначити, яку ще допомогу могла б надати Німеччина.

 

Головні питання, яким належить знайти скору выдповыдь - це допомога тим, хто вижив і сиротам, батьки яких загинули від вірусу Ебола. За деякими оцінками, щонайменше 5000 дітей втратили батьків в ході епідемії.

 

Німецький Червоний Хрест також має намір продовжувати свою роботу в регіоні. "Ми залишимося тут як мінімум до середини року", - підтвердив глава Товариства Рудольф Cайтерс (Rudolf Seiters).

 

Солдати бундесверу відправляються додому

 

У свою чергу, бундесвер, на тлі зниження рівня поширення вірусу, в травні планує почати відкликати своїх добровольців. В даний час 60 німецьких солдатів перебувають в області, де бушує епідемія, повідомила представник німецьких збройних сил Ангеліка Ніггермайер-труну (Angelika Niggermeier-Groben). Солдати зголосилися поїхати в Африку після того, як міністр оборони Урсула фон дер Ляйен (Ursula von der Leyen) у вересні 2014 року закликала  військовослужбовців вступити до лав добровольців і відправитися в кризовий регіон.

 

Заклик міністра був зустрінутий з великим піднесенням, в цілому заявки подали 2300 солдатів, 140 з них пройшли спеціальну підготовку, говорить Ніггермайер-Труні. Добровольці відправлялися в кризовий регіон на п'ять тижнів, після чого проходили реабілітаційний курс в одній з клінік Німеччини.

 

Винести уроки з помилок

  

Транспортна підтримка, яку надає бундесвер, також буде здійснюватися ще принаймні місяць. До нинішнього моменту два вантажних літаки німецьких збройних сил перекинули в кризовий регіон в цілому 600 тонн гуманітарних вантажів.

 

Для солдатів подібна гуманітарна акція була в новинку, розповідає Ангеліка Ніггермайер-Туні. За її словами, після завершення операції буде проведено детальний аналіз для того, щоб у майбутньому надавати таку допомогу ще більш ефективно.

 

Координатор з боку федерального уряду Вальтер Лінднер також має намір після закінчення епідемії проаналізувати зроблені помилки: "Чому ми не звернули уваги на тривожні сигнали? Що ми могли зробити краще? Хто повинен був першим забити тривогу?"

 

На його думку, уряд Німеччини і в цілому світове співтовариство занадто пізно відреагували на спалах епідемії. "Мені б дуже хотілося, щоб наступного разу ми спрацювали краще", - підкреслює Лінднер.

 

 

Фото - Getty Images

 

Джерело:

http://korrespondent.net/world/3482981-nemetskyi-vrach-my-byly-soldatamy-na-voine-s-eboloi

 

 

Переглядів: 211 | Додав: Олекса
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Неділя, 28.05.2017, 13:25
Webmoney
E957042746057 U511828258153 Z226274508252 R134004408733
Меню сайту
Форма входу
TRANSLATE
Наші друзі
catalog.red-cross.org.ua redcross.org.ua lviv.medprof.org.ua meduniv.lviv.ua www.icrc.org/rus www.drk.de
Календар
«  Лютий 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
232425262728
Архів записів
Наше опитування
Звідки Ви довідались про наш сайт?
Всього відповідей: 297
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 3
Гостей: 2
Користувачів: 1
Олекса
Iv. Stepura © 2017Хостинг від uCoz