Товариство Червоного Хреста Личаківського району
ГоловнаРеєстраціяВхід
Головна » 2015 » Вересень » 9 » Розповіді про переселенців зі сходу України: багатодітна родина Олени Цукілової з Дорнецька - зблизька
16:15
Розповіді про переселенців зі сходу України: багатодітна родина Олени Цукілової з Дорнецька - зблизька

        

ДОЛЯ  БАГАТОДІТНОЇ  РОДИНИ З ДОНЕЦЬКА

 

   

    «Проїхали дві тисячі кілометрів і потрапили

    в інший світ», - каже Олена Цукілова з Донецька,

    що перебралася з чоловіком та 6 дітьми

    до Чернівців

 

 

 

 

 

На фото: Олена вивезла з Донецька дітей, “аби вони не були в тій пропаганді, яка там ведеться”.

 

Із наймолодшою донькою Машею та одним із синів, 9-класником Михайлом, Олена прийшла, щоб отримати подарунки для дітей від жителів польського міста Конін – побратима Чернівців. Точніше, приїхала на власній машині. Жінка розповідає:  у Донецьку залишили великий будинок на вулиці під назвою “Свєт Октября” і роботу.

 

Поляки вже не вперше допомагають чернівецьким дітям. Мер Чернівців Олексій Каспрук звернувся з проханням про допомогу до міста-побратима -  насамперед дітям, батьки яких брали участь в збройному конфлікті на сході України і загинули або поранені.

 

Такі діти вже отримали рюкзаки, кепочки та футболки, канцтовари, іграшки, пакети з продуктами харчування. А днями акція «Конін-Чернівці: допоможемо дітям України» мала продовження: такі самі подарунки отримали діти переселенців, які зараз живуть у Чернівцях. (Допомогу надали багатодітним родинам, одиноким матерям та тим сім’ям, в яких виховуються діти-інваліди).

«Це вже третій етап допомоги поляків діткам,- розповіла Алла Запухляк, голова Чернівецької міської організації Товариства Червоного Хреста України. – За списком, який нам надало міське  управління соціального захисту населення, –  це 46 сімей, 107 дітей. Маємо родини, де виховуються по 6-7 дітей. В окремих сім’ях поповнення сталося вже тут, на Буковині».

 

 

«До Чернівців ми потрапили випадково,- розповіла Олена Цукілова.- Коли готувалися покидати Донецьк, набрали перший-ліпший номер волонтерів, і нам відповіли саме з Чернівців. Приїхали сюди з чоловіком та шістьма дітьми. Наймолодшій доньці Маші – 6 років, найстаршій дитині – 17 років. Двоє наших дітей зараз відпочивають у Хорватії – як діти переселенців. У Донецьку ми жили у відносно спокійному районі… Але я боюся не обстрілів. Я боюся прокинутися в іншій країні. А там нікого не питають, де ти хочеш жити. А я народилася і хочу жити в Україні. Тому ми вивезли звідти дітей, аби вони не були в тій пропаганді, яка зараз там ведеться. Хоча виїхали не всі. Бо в  когось старенькі батьки, бізнес. Залишилися там наші сусіди, які доглядають за нашим будинком».

 

Олена з чоловіком знайшли роботу: працюють у популярному відпочинковому комплексі “Сонячна долина”, що за Чернівцями, інструкторами з їзди верхи.

 

«У мене освіта будівельника,- додає Олена, - і ще  спортивна освіта. Чоловік колись працював на шахті, згодом отримав роботу у приватній компанії. Ми вже добре почали ставати, так би мовити, на ноги, як довелося все покинути… Мої бабуся та дідусь – з Росії, з Орловської області. Переїхали на Донбас з дітьми у 1905 році. Дід працював на шахті, очевидно, непогано заробляв, бо коли ми дивилися старі фотографії, то по одягу було видно, що вони не бідували. А потім з Росії почали приїжджати ще люди, і на шахтах вже почали платити мало… Знаєте, коли на Донбасі почалися перші заворушення, багато з нас почали вивчати свій родовід. І більшість людей, яких я знала, виявили, що не знають свого родоводу добре, бо він замикається на бабусях-дідусях, які в основному прибули на Донбас із Росії… Особисто я відкрила для себе тут, на Західній Україні, зовсім іншу країну. Вона більш національна. Хоча тут, як на мене, сонце гарячіше, ніж на Донбасі, але повітря чистіше. Тут села інші, відчувається, що це спільнота людей, поєднаних давньою історією.   А на Донбасі поселення ж у степах вибудувані, на голому місці»…

 

Жінка додає: зараз у Чернівцях винаймають квартиру, але дуже хочуть мати власне житло. Адже перспектив повернення у рідний Донецьк родина не бачить.


 

Автор – Наталія Фещук

 

Фото - автора


Джерело:

Високий замок online —http://wz.lviv.ua/life/140213-proikhaly-dvi-tysiachi-kilometriv-i-potrapyly-v-inshyi-svit

 

 

Переглядів: 302 | Додав: Олекса
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Вівторок, 21.11.2017, 22:10
Webmoney
E957042746057 U511828258153 Z226274508252 R134004408733
Меню сайту
Форма входу
TRANSLATE
Наші друзі
catalog.red-cross.org.ua redcross.org.ua lviv.medprof.org.ua meduniv.lviv.ua www.icrc.org/rus www.drk.de
Календар
Архів записів
Наше опитування
Звідки Ви довідались про наш сайт?
Всього відповідей: 304
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Iv. Stepura © 2017Хостинг від uCoz