ІРИНА  СЕНЮТА

Знайомтесь - член Президії Личаківської районної організації Товариства

Червоного Хреста м. Львова, к.ю.н., доцент, завідувач кафедри медичного

права ФПДО ЛНМУ імені Данила Галицького

Автобіографічна довідка

Народилася 21 квітня 1979 року в місті Львові, у родині службовців. У 1996 р. закінчила загальну середню школу № 76 імені В. Стуса (атестат з відзнакою).

У 1996-2001 рр. навчалась у Львівському національному університеті імені Івана Франка, юридичний факультет (диплом з відзнакою). Здобула науковий ступінь кандидата юридичних наук (2006), PhD in law (2007), вчене звання доцента (2008).

З 2013 р. працює завідувачем кафедри медичного права факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. 

Очолює ВГО «Фундація медичного права та біоетики України», засновник ЛОБФ «Медицина і право», член Правління Міжнародного фонду «Відродження» (з 2012), заступник голови комісії з питань охорони здоров’я з правових питань Громадської ради при Львівській обласній державній адміністрації (з 2015), член Президії Личаківської районної організації Товариства Червоного Хреста у м. Львові (з 2015).

Член численних робочих груп при Міністерстві охорони здоров’я України, Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я.

Автор понад 150 праць у сфері медичного права, співавтор проектів законів про лікарське самоврядування, головний редактор журналу «Медичне право». Професійне стажування у Зальцбургу (Австрія), Загребі (Хорватія), Варшаві (Польща). Керівник міжнародних проектів з медичного права в співпраці з Фондом відкритого суспільства (Нью-Йорк, США), USAID, Міжнародним фондом «Відродження», ABA/ROLI.

Сфера професійного інтересу: медичне і фармацевтичне право, медичний нейтралітет, права людини, альтернативне розв’язання конфліктів.

-Шановна пані Ірино, чи пам’ятаєте Ви, що надихнуло Вас стати юристом?

-Коли до шкільної програми потрапив новий навчальний предмет правознавство, це було щось таке нове і нетипове, що відразу мене захопило. Я започаткувала правничу династію у моїй родині, чим пишаюсь. Крокувати по правничій ниві мені завжди допомагали батьки, тепло і підтримка яких були надійною опорою при підкоренні непростої та цікавої професії, кожен день якої – це новий виклик, жертовність, людська доля…

Я займаюсь улюбленою справою, а знайти своє місце у професійному житті – це великий подарунок долі.

-Як відбувалось Ваше професійне формування?

-Моє професійне становлення відбувалось у Львівській правничій школі, чим пишаюсь, адже зростала на незабутніх лекціях корифеїв права, відвідувала численні гуртки, брала участь у наукових конференціях. Закінчивши Університет з відзнакою, розуміла, що повинна щодня продовжувати багато працювати над собою і утверджувати ім’я випускниці славної Правничої школи, самовдосконалюватись і віднаходити свою нішу в професії.

Бажання досліджувати нові не пройдені професійні стежки було всеохоплюючим. Ще зі студентських років мене полонило медичне право, проте лише після завершення Університету в 2001 р. я ґрунтовно поринула в простори цієї науки, розуміючи, що переді мною незвіданий фаховий простір. Тоді я стояла біля підніжжя цієї професійної Говерли і вона мені здавалась нескореною. Проте, я розпочала сходження на гору, яке, звичайно, легким не було. Ще в цей період часу я навіть не мріяла, що через 12 років в Україні таки буде створено першу кафедру медичного права, а я її очолюватиму. Це була одна з тих мрій, про які ми не говоримо навіть собі, але вони мають шанс трансформуватись з часом у реальність. Для цього треба час, віру і надійну команду.

Випадки з практики, пронизані болем, бажання допомагати людям у складних життєвих обставинах, прагнення віднайти себе в професії і утвердитись у покликанні крок за кроком формували «медичного правника».

-Якими надбаннями вже сьогодні сповнена Ваша професійна «валіза»?

-Я спектрально працювала, прагнучи встигнути викладання поєднати з адвокатською практикою і активною громадською діяльністю. Це, звичайно, нелегко, проте моя надійна команда однодумців, яка сформувалась за роки копіткої праці, ніколи не полишає жодної моєї ідеї, а відтак, моя «валіза» вже помаленьку наповнюється.

Моїм надбанням є і численні педагогічні колективи, де я мала приємність працювати, обмінюватись досвідом і зростати як педагог, завжди пам’ятаючи відповідальність за плеяду молодих фахівців, які готуються у свою власну професійну дорогу. Я завжди говорю студентам… «все починається зі студентської лави»… беріть максимум від вищої школи, адже професійні стежки сповнені тернами, а гартуючись знаннями, Вам легше їх буде долати.

У своїй Alma mater я працювала 8 років, поєднуючи і викладання, і практичну роботу, адже створювала і працювала в Лабораторії практичного права (юридичній клініці) Університету. Це були цікаві професійні роки, де я зі студентами, очі яких палали жагою до професії, надавали безоплатну правову допомогу населенню, проводили благодійні акції, впроваджували просвітницькі проекти в школах і гімназіях.

Особлива професійна мрія втілилась у життя у Львівському національному медичному університеті ім. Данила Галицького, де я працюю понад тринадцять років. Адже саме в цьому Університеті є одне з найбільших надбань моєї професійної «валізи» - кафедра медичного права, створена наказом Ректора Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького в квітні 2013 р. Це був вражаючий приклад здійсненої заповітної професійної мрії. Я тоді зрозуміла, що вже піднялась на вершину цієї Говерли, проте, вже зараз я підкорюю нову гору, адже незвідане і нескорене по особливому манить, одна скорена вершина, породжує азарт на нові професійні сходження.

Ця кафедра є першою в Україні й опорною для інших кафедр з медичного права, що покладає на мене і колектив велику відповідальність, усвідомлення необхідності високого стандарту роботи. На кафедрі студенти-медики і слухачі (організатори охорони здоров’я, лікарі) опановують медичне право, підвищують рівень правової свідомості, утверджують у своїй роботі правові засади.

У 2006 р. я захистила кандидатську дисертацію на тему «Право людини на охорону здоров’я та його законодавче забезпечення в Україні (загальнотеоретичне дослідження)» і продовжую активну наукову діяльність. Пишаюсь тим, що перша в Україні монографія з медичного права написана мною і побачила світ ще в 2007 р.

До цієї книги поступово доєднувалось чимало інших літературних надбань, які є важливою джерельною скарбницею національного медичного права. Крім цього, в 2008 р. я заснувала і є головним редактором загальнодержавного науково-практичного журналу «Медичне право», який в 2015 р. став фаховим для юридичних наук на підставі наказу МОН України. Редакційна рада постійно натхненно працює, аби журнал мав професійне визнання, читацьку й авторську аудиторії.

Поряд з цим, я займаюсь адвокатською діяльністю. Для мене адвокатура завжди була особливою нішою в юридичній професії. Не лише шкільний предмет права мене захопив, а й фільм «Шляхи права», про канадських адвокатів. Я із захопленням дивилась серіал, споглядаючи майстерність роботи юристів і мріяла бути такою ж. Через понад десять років я стала адвокатом і вже практично десять років намагаюсь бути корисною людям, з кожним клієнтом згораю, адже усвідомлюю, що в моїх руках його надія і сподівання на мене, довіра, яку слід виправдати і зробити все, що в моїх силах. 

-Що надихнуло Вас на громадську діяльність?

-До активної громадської діяльності я долучилась з часу роботи в юридичній клініці, адже постійно разом зі студентами провадили численні акції, благодійні заходи. У 2006 р. я заснувала Львівський обласний благодійний фонд «Медицина і право», у 2008 р. – ВГО «Фундація медичного права та біоетики України». У межах громадської активності я керувала численними міжнародним проектами, стажувалась за кордоном, провела численні просвітницькі заходи на тему «Права людини у сфері охорони здоров’я: особливості правореалізації і правозастосування» для суддів, адвокатів, працівників органів внутрішніх справ, представників юридичних клінік, правозахисників на всіх теренах України.

Важливим сегментом громадської роботи є просвітницькі кампанії, останні роки проводимо їх в аспекті боротьби з вірусними гепатитами, адвокатуємо ухвалення обласної програми.

Також були акції щодо підтримки партнерських пологів, профілактики раку молочної залози і раку шийки матки. Я переконана, що зміна статусу медичного права почалась саме через експертний натиск громадянського суспільства, тому воно отримало і державне визнання.

Змін відбулось чимало, насамперед, що приємно в досудовому розслідуванні та судовому розгляді медичних справ, адже це особливо важливо для кожної людини.

Синергія науки, громадської діяльності, викладання і практики дає ефект стрімкого розвитку медичного права, а тим самим створюється система захисту прав людини в сфері охорони здоров’я.

-Що Вас спонукало до дослідження нової і непростої тематики медичного нейтралітету?

-Інтерес до вивчення цієї праволюдинної теми був породжений трагічними подіями початку 2014 року, коли були численні порушення прав медиків і прав пацієнтів при наданні медичної допомоги. Пошук захисних механізмів прав людини сприяв виявленню чергової прогалини. Концепція захисту медичних працівників при виконанні професійних обов’язків і надання медичної допомоги всім пацієнтам, хто її потребує, без будь-яких дискримінаційних ознак, одразу стала моїм новим вектором наукового пошуку.

За цей час я і моя команда напрацювали чимало нового матеріалу: підготовлено наукові статті, введено рубрику на сайті www.healthrights.org.ua під назвою «Медичний нейтралітет», де акумулюються цікаві і корисні матеріали за цією тематикою.

Ми підготували фільм «Медичний нейтралітет: досвід України» (https://www.youtube.com/watch?v=0bHM2XzFhu0), аби привернути увагу до цієї тематики як органів влади, так і професійної спільноти і населення в цілому. Будемо використовувати фільм у навчальному й адвокаційному процесах, поетапно сприятимемо імплементації цієї концепції у правовий простір України.

Окрім того, сьогодні в межах проекту Асоціації шкіл громадського здоров’я в Європейському регіоні (ASPHER) «Молоді науковці у галузі прав людини у сфері охорони здоров'я» (HRPC Junior Faculty Scholars), я як куратор і мій колега Дмитро Клапатий як молодий науковець проводимо наукове дослідження, аби сформувати теорію концепції медичного нейтралітету.

Поетапно налагоджуємо співпрацю з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста, відтак, пропозиція стати членом Президії Личаківської районної організації Товариства Червоного Хреста м. Львова була невипадковою і почесною для мене. Сподіваюсь, що ми спільною працею зможемо сприяти захисту прав людини і в збройних конфліктах, і в мирний час при наданні медичної допомоги.

-Яким є Ваше життєве кредо?

-Моя моральна конституція: «Слід ставитись до інших так, як би ти хотів, щоб ставились до тебе». Отож, людяність, чесність і справедливість – це ключова тріада в межах цього життєвого і професійного кредо.

Мій професійний статут також сформовано. Прочитавши одного разу слова В. Черчіля «Успіх – не вічний, поразка – не фатальна, мужність вести далі те, що почав, ось, що має значення», завжди пам’ятаю про них, коли виникає у роботі одна з тріади – успіх, поразка чи потреба віднайти мужність, аби продовжувати справу свого професійного життя.

Звичайно, що ті морально-професійні лекала особистісні та для кожного різні. Набір чеснот як моральних, так і фахових неоднаковий, проте важливо, аби цей «генетичний код» робив власне життя затишним і працював на благо людей.