ДОПОМОГА  ТРИВАТИМЕ

Генеральний директор МКЧХ Ів  Даккор розповів

спецкору РІА Новини Марії Кисельовій про

діяльність, очолюваної ним організації в Україні

та інших країнах світу

Уривок з цього інтерв'ю публікуємо нижче:

- Чи не могли би ви розповісти про роботу вашої організації в Україні, особливо на сході країни? Які у вас є механізми допомоги нужденним? І, на ваш погляд, з якими найголовнішими гуманітарними проблемами стикаються жителі Донеччини?

- Для нашої організації найбільшу важливість представляють проблеми простих людей. І ви знаєте, що Україна з початку конфлікту стикається з величезними проблемами. Всі люди, які живуть в бідності, знаходяться в особливо складній ситуації, є величезна кількість переміщених осіб, зниклих без вести і затриманих в ході конфлікту. Як міжнародній організації, що працює в зоні конфлікту, нам необхідно звертати увагу на всі ці проблеми і робити все, щоб їх вирішити.

Ще одна проблема в тому, що на території України діє не так багато гуманітарних організацій. Тому головне для нас - сувора прихильність зобов'язанням, і це було однією з тем нашої розмови з представниками міністерства з надзвичайних ситуацій і Міністерства закордонних справ РФ.

Ми будемо і надалі приділятиме велику увагу Україні і проблем цієї країни, пов'язаних з конфліктом. Зараз ми головним чином зосереджені на проблемі охорони здоров'я і всіма пробдемами, що мають до цього відношення. Є питання затриманих в ході конфлікту і зниклих без вести. Ми працюємо над вирішенням цих проблем з різними залученими сторонами. Ми як і раніше відчуваємо труднощі з доступом на різні території на території України.

Нам хотілося б мати більший доступ.Хочу відзначити, що операція на території України є для нас однією з найбільших, вона входить в десятку наймасштабніших операцій МКЧХ. Сирія на першому місці, Південний Судан на другому, на третьому - Ірак. Україна на восьмому. У моєму розумінні - але я сподіваюся, що я помиляюся, - такий розклад справ буде зберігатися досить довго.

- Ви згадали проблему доступу. Вона спостерігається з боку як української влади, так і самопроголошених республік?

- Ми можемо мати доступ всюди, але іноді трапляються деякі бюрократичні обмеження, що ускладнює доступ в регіони Донецька і Луганська. Це що стосується доступу до територій. Інша проблема стосується доступу до затриманих. Ми хотіли б мати доступ до затриманих по обидва боки. І якщо не вдаватися в деталі - так, нам би хотілося отримати більший доступ, нам би хотілося мати можливість відвідувати кожного затриманого в зв'язку з конфліктом. Ми продовжимо домовлятися про це з обома сторонами. Ми не задоволені нинішнім рівнем доступу. Доступ є, але в недостатній мірі.

- Як би ви могли оцінити умови, в яких перебувають затримані?

- Не можу прямо відповісти на ваше запитання. Ми продовжимо відвідувати затриманих, обговорювати умови їх утримання віч-на-віч. Ми хочемо мати можливість здійснювати повторні відвідування затриманих. А що стосується результатів цих відвідувань, то ми завжди обговорюємо їх з відповідними органами влади, без оприлюднення в ЗМІ.

- А що стосується життя мирних жителів - чи є якась різниця в положенні справ на територіях, контрольованих ДНР і ЛНР, і в районах, що знаходяться під контролем українських збройних сил?

- Я не став би тут проводити якесь розмежування. Уразливі групи населення існували на території України і до конфлікту. Був певний рівень бідності, внутрішньої напруженості. Коли починається конфлікт, ситуація стає екстремально складною. Люди стикаються з цілою низкою обмежень: вони не можуть вільно переміщатися, відчувають величезний психологічний тиск.

- У чому вони зараз найбільше мають потреб?

- В першу чергу їм необхідна безпека. Вони повинні мати можливість їздити, переміщатися, наприклад елементарно дістатися до лікарні, мати доступ до різних ресурсів. Це один елемент. Другий - можливість отримати соціальну допомогу, яка у них не завжди є. Третій - можливість планувати своє майбутнє. Ситуація, як і раніше настільки невизначена, що робить їх життя надзвичайно складним. Це стосується і питання здобуття освіти, і відсутність ясності в тому, хто несе за них відповідальність та інше. І, звичайно, питання охорони здоров'я.

- У минулому році МКЧХ обіцяла збільшити бюджет на здійснення операцій на Україні. На якому етапі знаходиться фінансування? Чи буде бюджет переглянутий у бік збільшення або зменшення коштів, що виділяються на роботу в цій країні?

- У минулому році ми значно збільшили бюджет нашої операції: він становив близько 73 мільйонів доларів. І в цьому році ми хочемо зберегти приблизно такий же обсяг фінансування. Ми бачимо, що в даний час потреби населення не зросли, вони залишилися на торішньому рівні, і це визначає розміри бюджету. В даний час немає необхідності нарощувати бюджет операції на території України - він і так великий, - потрібно його зберігати. І я планую переконати донорів підтримати нас в цьому.

Нам необхідно, і це дуже важливо, продовжувати піклуватися про людей в цьому регіоні. У мене є відчуття, що зараз вся увага зосереджена на подіях на Близькому Сході, тож інтерес до України вже не такий великий.

Фото - www.ria.ru

Детальніше див. на РІА Новини -

http://ria.ru/interview/20160429/1423067513.html#ixzz47KzQYJNL