Товариство Червоного Хреста Личаківського району
ГоловнаРеєстраціяВхід
Головна » 2016 » Червень » 18 » Мешканка Закарпаття Ірина Галай про сходження на Еверест: Нові подробиці
11:00
Мешканка Закарпаття Ірина Галай про сходження на Еверест: Нові подробиці

 

ВИПРОБУВАННЯ  СЛАВОЮ

 

 

       

       Мешканка Закарпаття Ірина Галай

       про сходження на Еверест: «Багаж

       з фотокамерами і об’єктивами за 15 тисяч

       доларів вітер забрав за секунду».

       Вашій увазі фрагменти інтерв'ю, яке вона дала

       у м. Мукачево інформ-агенції Varosh   

 

 

 

 

 

 

Вродлива, відважна, сильна, розумна, привітна і скромна мукачівка, перша українка, яка підкорила найпримхливішу вершину світу, Іра Галай, тепер проходить не менше для неї випробування – славою.

 

Не публічна за вдачею дівчина враз стала мега - популярною зіркою зі щільним графіком зйомок, фотосесій та інтерв’ю. Ірина дуже потерпає від такої уваги і мріє якнайшвидше втекти подалі в гори, тишу, спокій, до мовчазних скель, повідомляє Varosh.

 

 

 

 

 

 

– Іро, зважаючи на те, як важко викроїти час, аби у спокійній обстановці поспілкуватися з тобою, то увага медіа-простору не згасає до тебе вже досить довго. Як ти сприймаєш таку надзвичайну популярність?

 

– Дякуючи Богу, ейфорія від сходження досі не пройшла, і є багато енергії. У мене завжди так: повертаюся з експедицій, і мене потім ще місяць тримає згусток енергії, яким я просто можу ділитися з людьми. От і зараз це мене рятує.

 

 

 

 

 

 

– Як і чому ти здійснила перше сходження?

 

– Це був спір з моїм колегою. Ми з ним футбольні фанати. Він вболіває за "Реал", я – за "Барселону". Був матч, і ми побилися об заклад на бажання. Я тоді програла, а його бажання було – відправити мене в експедицію на Ельбрус. Саме на той час таких експедицій не було, і ми вибрали Казбек на Кавказі. Я зателефонувала в магазин альпіністського спорядження, щоб мені підготували все для сходження. Після роботи приїхала в діловій сукні, на підборах, і на мене там всі дивилися, м’яко кажучи, здивовано. Але я спакувала собі наплічник і сама полетіла з Києва в Грузію.

 

 

 

 

 

 

– На якому етапі з’явилася мова про Еверест?

 

– Це було в минулому році. Я полетіла в Катманду для сходження на Айленд Пік. Але ми прилетіли, і наступного дня в Непалі стався потужний землетрус. Я бачила смерті дітей, горе людей і залишилася. Бо подумала, що якщо не залишуся, то у мене буде депресія, і я не зможу прийти до себе. Я пішла в Червоний Хрест Китаю і запропонувала свою допомогу. І залишилася на 2 тижні. Через якийсь час я познайомилася з місцевим шерпом і попросила відвезти мене гори подивитися. Він сказав, що якщо знайдеш, на чому долетимо до Лукли, бо з Катманду в гори ще треба перелетіти, то я тебе відведу. Через землетрус там нічого не літало. А Червоний Хрест якраз організував гуманітарну допомогу для постраждалих на базовому таборі Евересту. Я тим літачком полетіла в Луклу і дійшла до базового табору Евереста.

 

 

 

 

 

 

– Тоді ти подумала, що можна і піднятися туди?

 

– Я його тоді ще й не бачила. А от коли я піднялася на базу і побачила ту гору… Аж мурашки по шкірі пішли. От тоді задумка з’явилася.  Пам’ятаю, виставила пост у Фейсбуці і написала, що стою на фоні Евересту і поки не заб’ю свій бандерівський льодоруб в цю вершину, не заспокоюся. І мені відписав Віктор Бобок. Ми тоді не були знайомі. І каже: "Я тобі можу з цим допомогти". А потім я випадково дізналася, що там ще не було жодної українки.

 

 

 

 

 

 

– Скажи, а як виглядає Земля з цієї найвищої вершини? Хмари не закривають цю панораму?

 

– Ні, була прекрасна погода. Горизонт… Він такий – напівколом іде, нема вже горизонтальної лінії. Ти наче у космосі знаходишся. А ті гори, які колись здавалися височезними, теж 8-митисячники – вони такі маленькі… Ти стоїш на вершині Евересту і розумієш, який він дійсно високий… Навіть знизу він не здається аж надто якимось особливим. Я навіть вмовляла гіда підніматися без перил, без страховки. Тому що хотіла швидше зайти. А коли піднялася на 8600, забрала слова назад. Бо коли починається вітер, це єдине, що тримає тебе на горі. Багаж з наметами, балонами, фотокамерами і об’єктивами за 15 тисяч доларів у американців вітер забрав за секунду незрозуміло куди у прірву. Не все так просто навіть для досвідчених альпіністів. Так от, саме зверху відкривається вся велич гори, її сила, її могутність.

 

 

 

 

 

 

– Чи було тобі приємно представляти Закарпаття? Адже не так часто наші вихідці досягають якихось рекордів на загальнодержавному рівні.

 

– Я коли з кимось знайомилася і мене питали, звідки я, то казала, що з Мукачева. Потім слідувало питання: а де це? То я казала, що на Закарпатті. Потім, що це Західна Україна. Навіть на грудях був герб Мукачева, який батько мені дав із собою, і я його пришила до штурмового костюму.

 

 

 

 

 

 

 

(Повну версію цього інтерв'ю див. за адресою - http://varosh.com.ua/all/post/v35show/irina-galaj-bazhannya-vira-v-sebe-napoleglivist--os-mijrecept-yak-zrobiti-everest#.V2UR45aOKul)

 

 

 

 

Фото – з відкритих джерел в Інтернеті

За джерелом:

http://goloskarpat.info/society/57642fef2cd9a/?utm_content=031

 

Переглядів: 117 | Додав: Олекса
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Неділя, 22.10.2017, 10:49
Webmoney
E957042746057 U511828258153 Z226274508252 R134004408733
Меню сайту
Форма входу
TRANSLATE
Наші друзі
catalog.red-cross.org.ua redcross.org.ua lviv.medprof.org.ua meduniv.lviv.ua www.icrc.org/rus www.drk.de
Календар
Архів записів
Наше опитування
Звідки Ви довідались про наш сайт?
Всього відповідей: 301
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 4
Гостей: 4
Користувачів: 0
Iv. Stepura © 2017Хостинг від uCoz