СЛУЖІННЯ  - ВАЖЧЕ  ЧЕРНЕЧОГО

В Іспанії живе Хусто Гальєго Мартінес,

котрий ось уже 55 роки створює величний

собор… з нічого

 

Хоч Хусто Гальєго Мартінес має уже 91 рік, та в буквальному сенсі слова - живе і нині, як і раніше, на будівельному майданчику. Він самотужки будує свій власний собор. Без креслень, без планів, без архітекторів та інженерів, без інвестицій і без підтримки офіційної Церкви - майже п'ятдесят років. Незважаючи на всі ці обставини, собор виходить великим і красивим, а сам Мартінес дуже щасливий.

Собор дона Хусто можна знайти в двадцяти кілометрах від Мадрида, в містечку Мехорада дель Кампо. Роботи ще далекі від завершення, але вже зараз це величезна будівля з 40-метровим куполом, вежами, галереєю і внутрішнім двором. Найважче повірити в те, що цю велич своїми руками побудувала одна людина. Якою ж людиною потрібно бути, щоб досягти такого результату?
 

Хусто Гальєго Мартінес ніколи не вчився ні архітектурі, ні будівельній справі. Він взагалі дуже мало вчився, - як він сам запевняє, його освіта закінчилася з початком громадянської війни в Іспанії (тобто в 1936 році, коли йому було 11 років). Тому він і будує собор без креслень, а ідеї бере, вивчаючи зображення середньовічних релігійних будівель. «Все це, - він показує на колони і склепіння, - накреслене в моїй голові»,
 

…Ідея побудувати власний собор прийшла дону Хусто в голову після того, як його вигнали з монастиря. Він був тоді молодим послушником, готувався до прийняття чернечої обітниці, і щиро мріяв присвятити своє життя Богові. Бог в свою чергу послав Хусто Гальєго Мартінесу туберкульоз, який в той час вважали дуже заразною і практично - невиліковною хворобою.

З монастиря довелося піти, але бажання віддати життя святому служінню Всевишньому не покидало його. Колишній послушник повернувся в своє рідне містечко. На околиці Мехорада дель Кампо знаходиться велика ділянка землі, яка дісталася йому у спадок. Ця земля і наштовхнула його на думку про власний собор.
 

Як можна будувати величезний собор, не маючи коштів? Хусто Гальєго Мартінес продав частину своїх володінь, і ще частина здав в довгострокову оренду. На тій землі, що залишилася, він став будувати собор в буквальному сенсі з усього, що потрапляло під руку. Переважно - зі сміття і відходів.

Цеглини він збирав на смітнику цегельного заводу, куди звозили браковану продукцію. У підніжжя колон ставив порожні каністри з-під бензину. Дріт, шматки арматури і навіть старі картонні коробки - все йшло в діло. Так вийшло, що дон Хусто вибрав собі служіння важче чернечого: кілька десятиліть він живе в келії прямо всередині споруджуваного собору, встає щодня о пів на четверту ранку і багато працює. Періодично в монтажних роботах йому допомагають племінники, але на 90% будівля собору збудована руками дона Хусто.
 

Головні ворота в собор відкриті з ранку до вечора, і увійти всередину може будь-хто. Хусто Гальєго Мартінес навіть не бере плату за вхід, але у кожного відвідувача є можливість покласти гроші в ящик для пожертвувань. Відвідувачі цією можливістю охоче користуються.
 

Роботи у 91-річного Хусто ще дуже багато. Практично жодне приміщення собору не завершене, зате загальний вигляд у будівлі абсолютно фантастичний.

Собор в Мехорада дель Кампо став для Хусто Гальєго Мартінеса його особистим монастирем, його особистої Церквою, його особистим світом, де він одночасно і настоятель, і єпископ, і Творець. Коли питаєш серйозного дона Хусто, що він відчуває, кожен день дивлячись на результат своєї праці, його обличчя ясніє. Він починає радісно усміхатись і відповідає: «Звичайно ж, щастя! Величезне!»

Правила щастя Хусто Гальєго Мартінеса:

1. Якби у мене було ще одне життя, я все одно витратив би його на будівництво собору.

2. Коли я дивлюся на своє творіння, мене переповнює почуття вдячності Господу.

3. Віра дає сили творити чудеса.

4. Я щасливий, але не впадаю в гординю, це важливо.

5. Головне - працювати з любов’ю

Фото - http://www.credo-ua.org/2014/02/110035

За джерелом:

http://theageofhappiness.com/posts/husto-galego-martines-kotoryy-sozdaet-sobor-iznichego/db3g8h0769h