ЖЕНЕВА - СТОЛИЦЯ  МИРУ

Багата – як швейцарські банки, надійна –

як швейцарські годинники

            На знімку: Фонтан Же д’О викидає струмінь заввишки 140 метрів з Женевського озера.

На запрошення туристичної фірми “Карпатія-Галич-Тур”  я  побувала у Женеві. Не пригадую, що у мене було з географії, але завжди чомусь здавалося, що Женева - це столиця Швейцарії. Відверто кажучи, розкішна Женева більше нагадує столицю, ніж скромний Берн. Життя тут вирує, багато молоді, стильно одягнутих людей, задоволених життям пенсіонерів і розслаблених туристів...

У світі на пальцях можна перелічити міста, які би були настільки інтернаціональними. Тут живуть представники понад ста національностей, серед яких багато китайців, арабів і афроамериканців. Попри те, що Женеві далеко до мегаполіса, оскільки його населення близько 200 тисяч осіб, це — ділове місто, що відіграє важливу роль у світовій політиці. Женева — потужний центр фінансової, ділової і дипломатичної діяльності у світі.  Тут є представництва міжнародних організацій, зокрема ООН і Червоного Хреста. Мабуть, через це Женеву називають “Столицею миру”. Офіційна мова — французька, однак, якщо ви запитаєте щось англійською чи німецькою, вас зрозуміють.

Щоб відчути затишну атмосферу міста, після екскурсії ми вирішили поїхати у центральну частину.  Квиток в автобусі коштує три швейцарські франки (приблизно три євро). Міський транспорт не стоїть у заторах, оскільки має свій пас, і їздить з точністю до секунди. Сподівалися, за годину (на квитку автоматично вибивається час, коли ви його придбали) прокатаємося туди і назад. Наш гід Іванка попередила, що штрафи у Женеві космічно високі, тож не варто їздити “зайцями”.

На знімку: 12-метровий стілець на трьох ніжках символізує хиткий мир.

 Були біля будівлі ООН. Навпроти,  на женевській Площі Націй, одна з “родзинок” Женеви - 12-метровий стілець на трьох ніжках, на виготовлення якого витратили 5,5 тонни дерева. Четверта ніжка у стільця зламана.  Творці пояснили свій задум тим, що протестують проти використання протипіхотних мін. Тобто стілець з відламаною ніжкою демонструє те, що відбувається з тілом людини, коли вона натикається на протипіхотну міну. Скульптура має нагадувати політикам, що відвідують Женеву, про їхній мирний обов’язок перед народами. 

Зламаний стілець тут  вперше встановили у серпні 1997 року. Сподівалися, простоїть лише три місяці — до підписання  міжнародної  конвенції про заборону протипіхотних мін і бомбових касет. Однак через те, що підписання конвенції затягнулося, скульптура залишилася до 2005 року. На короткий час її демонтували, а потім повернули.

На зворотному шляху ми вирішили зекономити на квитку.   З’ясувалося, що за дві зупинки в один бік ми заплатили майже 90 гривень. Щоб не ризикувати зі штрафами, вирішили піти пішки. За 15 хвилин були вже у центрі біля знаменитого Женевського озера.

Попри те, що Женева далеко від моря, відчуття великої води тут присутнє. І все завдяки найбільшому озеру Альп - Женевському, на березі якого (і ріки Рони, що у нього впадає) і стоїть це місто. Озеро нагадує море своїми гігантськими розмірами - 70 кілометрів завдовжки і 14 кілометрів завширшки. Тут, як у морі, є припливи. У Женеві є власний порт, у якому можна побачити не лише прогулянкові катери та яхти, а й великі лайнери.

 Та найбільше мене вразив фонтан Же д’О, який ще донедавна був найвищим не лише у Європі, а й в усьому світі (зараз найвищий у короля Саудівської Аравії. - Г. Я.).  Фонтан  Же д’О викидає струмінь заввишки 140 метрів з Женевського озера, це висота 45-поверхового будинку. За секунду викидає 500 літрів води зі швидкістю близько 200 кілометрів на годину. На ніч, і  коли сильний вітер, фонтан вимикають. Ми були у сонячний ясний день і побачили це диво на власні очі.

На знімку: Мавзолей герцога Брауншвейзького, одного з найпочесніших жителів Женеви.

Домовину з тілом герцога встановлено на шестиметровій висоті.

 Навпроти знаменитого фонтана у центрі Женеви є мавзолей. Не такий, у якому лежить  Ленін, і до якого колись стояли довжелезні черги. Це — мавзолей герцога Брауншвейзького, одного з найпочесніших жителів Женеви. Домовину з тілом герцога  встановлено на шестиметровій висоті. Шарль Брауншвейг — лінгвіст, музикант – хворів на клаустрофобію і боявся бути похованим глибоко у землі у забитій цвяхами домовині. Тому  заповів поховати його у спеціальному мавзолеї, а свій 20-мільйонний спадок заповів містові.

Женева не лише старовинна (перші поселення на місці сучасного міста з’явилися понад дві тисячі років тому), а ще й дуже модна і стильна. 2014 року Женеву визнали найкращим містом  Європи для проживання. Багато акторів, співаків, політичних діячів і успішних бізнесменів  обирають саме це місто для купівлі власного будинку чи квартири. Квартири у Женеві фантастично дорогі. Оренда п’ятикімнатного помешкання (кухня також вважається кімнатою) площею 100 “квадратів” потягне на місяць дві тисячі франків (2000 євро).  Купити власне житло, що складається з двох кімнат,  на околиці міста можна за 800 тисяч євро. У центрі ціни ще вищі.

Тут багато театрів, модних крамниць, затишних кафешок і ресторанів. А ще - магазини, де продають знамениті швейцарські годинники Rolex, Tissot, Montblanc...  Дехто з нашої групи їхав у Швейцарію, леліючи думку про бодай маленький годинничок. І їхня мрія здійснилася, бо Іванка завела нас  у величезний торговий центр, де саме був розпродаж годинників  зі знижкою до 70 відсотків! Для швейцарців знижки - рай. А для нас  це все одно захмарні ціни. Механічний годинник коштує 600 євро.  Те саме стосується й одягу. 50-відсоткові “сейли” закликають з вітрин майже усіх магазинів. Якщо якісні шкіряні босоніжки коштували 200 євро, то за 100 їх можна придбати.   При зарплаті 8-9 тисяч виділити 100 франків на босоніжки чи шкіряну торбинку - не проблема.

У Швейцарії  люди, які належать до різних соціальних верств, вільний час проводять разом. Ходять у кіно, сидять у ресторанах і пабах з гальбою пива — і банкіри, і слюсарі, і прибиральники. Будь-яку спеціальність тут поважають. Бо, щоб стати спеціалістом, треба вивчитися. Скажімо, на перукаря треба вчитися чотири роки... У Швейцарії кожен старається бути фахівцем своєї справи, бо від цього залежатиме його  зарплата. А працювати тут треба всім.  Скажімо, жінка, за законом, має повернутися на роботу через п’ять місяців після пологів. Куди подіти немовля? Можна знайти няньку, а можна віддати у садок. Усі садки платні. В одному й тому ж садку батьки з різним рівнем достатку платять по-різному. Але не менш як тисячу швейцарських франків. Після садка діти йдуть до першого класу - у чотирирічному віці.

Початкові школи є платні і державні. Зате вищі навчальні заклади - безоплатні. Але тільки для жителів Женеви. Якщо дитина приїхала вступати у женевський інститут, скажімо, зі сусіднього Цюріха, тобто з іншого кантону, за освіту доведеться платити. Швейцарська Конфедерація налічує 26 кантонів, і у кожному свої правила і закони...

Федералізм у Швейцарії - не лише данина історії і місцевим традиціям, а й фактор, що обумовлює податковий ландшафт у країні. У кожному кантоні податкова система різна.  Береться до уваги не лише розмір зарплати, а й професіоналізм людини. І, звичайно, сімейний стан. Скажімо, неодружена особа з річним доходом  50 тисяч швейцарських франків у кантоні  Цуг має заплатити 1551 франк податків (сюди входять кантональний, муніципальний і церковний податки).

 Це 3,1% від загального доходу. А от у кантоні  Нойєнбург/Невшатель при такому ж доході неодруженій людині доведеться викласти 5969 франків, тобто 11,9 відсотка від річного доходу. В чотири рази більше!

Якщо у чоловіка є сім’я та двоє дітей і річний дохід його становить 100 тисяч франків, у кантоні Цуг з цієї суми він позбудеться лише 1676 франків. А це лише 1,7 відсотка від доходу.  Трохи більше доведеться заплатити на таких самих умовах жителю кантону Женева — 3,4 відсотка.

Але це не єдині податки, які платять швейцарці.  При підрахунку податкового тягаря треба додати федеральний податок, який розраховують за прогресивною шкалою і який не може перевищувати  порога 11,5% (це гарантовано швейцарською конституцією). Для прикладу, неодружена особа у кантоні Женева при зарплаті 50 тисяч франків на рік має заплатити федерального податку лише 2,64 відсотка від загальної суми. Тоді загальний податок цього чоловіка  становитиме 2,64 (федеральний) плюс 3,4%  (податок рівня кантону), а загалом 6,04 відсотка.  І зауважте, ці податки не йдуть у нікуди, а повертаються платникам податків високим рівнем системи охорони здоров’я, освіти і безпеки...

Редакція газети “Високий Замок” дякує туристичній фірмі “Карпатія-Галич-Тур” за організацію цікавої подорожі.

Галина Ярема,

кореспондент газети «ВЗ»

Фото - автора. Женева, Швейцарія

Джерело:

http://wz.lviv.ua/world/180339-bahata-iak-shveitsarski-banky-nadiina-iak-shveitsarski-hodynnyky