СУМНІ  РОКОВИНИ

.

       Cьогодні, 1 вересня, минають 77 роковини

       з моменту початку найбільш масштабної

       світової війни в історії людства

1 вересня 1939 року Третій Рейх розпочав окупацію Польської республіки. Операцію проводили під виглядом «розширення життєвого простору для німців», прикриваючись вигаданою німецькою пропагандою історією про загрози у Польщі німецькомовному населенню.

Зокрема, для виправдання своєї запланованої агресії німецькі окупанти переодягнені в польську уніформу інсценували напад на німецьке прикордонне містечко.

Відповідно, 1 вересня 1939 року 04:45 німецькі окупаційні війська порушили кордон Польщі. Німці розпочали атаку на Польщу і з повітря, і з моря. 

Зважаючи на це у конфлікт вступила Велика Британія і Франція, які 3 вересня оголосили війну  Німеччині, що і стало початком Другої світової війни.

Щодо СРСР, то ще 23 серпня 1939 року Німеччина підписала з радянською владою Пакт про ненапад (Пакт Молотова - Ріббентропа). Також був і підписаний секретний протокол про переділ польської території.

Війна тривала 2 194 дні. Офіційна дата закінчення Другої світової війни - 2 вересня 1945 року. Тоді на борту лінкора «Міссурі» було підписано акт про капітуляцію Японської імперії.

У Другій світовій війні брала участь 61 країна, а військові дії відбувалися на територіях 40 країн. Загальні людські втрати сягнули 50-55 млн осіб, з них загинуло на фронтах 27 млн. осіб.

За різними оцінками, у Другій світовій війні загинуло більше як 10 млн українців.

Серед військовослужбовців призову літа 1941 року уціліли тільки 3% осіб від загальної кількості призваних.

Довідково:

За роки війни Червоний Хрест України підготував і направив на фронт понад 100 тисяч медичних сестер, санінструкторів і сандружинниць. В той період червонохресні осередки значну увагу приділяли не лише підготовці санітарних інструкторів і медсестер, а й збиранню крові для забезпечення нею шпиталів. Перший донорський пункт, яких згодом було створено тисячі, було відкрито в 1941 році в Києві на вулиці Виноградній.

На превеликий жаль, ні завзятість червоно хресних медичних сестер, ні мужність солдатів на полях битв, не дали змоги уникнути страшних наслідків полону у гітлерівських концтаборах як військових, так і цивільних осіб. За Женевськими конвенціями, прийнятими ще до 1949 року, цими людьми мав би опікуватися Міжнародний Комітет Червоного Хреста, але СРСР не підписав на той момент конвенцій, а Сталін оголосив всіх військовополонених дезертирами і зрадниками.

Промінь надії з’явився наприкінці 1943 року, коли в Києві – все ще неспокійному прифронтовому місті – на дверях будинку на розі бульвару Шевченка і вулиці Терещенківської з’явилась табличка з Червоним Хрестиком. Саме тут розпочав діяльність Комітет Червоного Хреста при Київському медичному інституті.

Після війни, на вже нібито мирних ланах і на територіях звільнених від ворога підприємств, майже щотижня вибухали залишені міни і бомби. Водночас майже в 200 районах України зовсім не було хірургів, а у всій республіці працювали лише 12 тисяч лікарень.

Саме тому Червоний Хрест разом з республіканськими санітарними установами розпочинає відновлення мережі лікувальних закладів. Вже в 1946 році в сільських місцинах їх нараховувалося 2 тисячі, а десятки тисяч санітарних постів Червоного Хреста було створено на виробництві.

Червоний Хрест України також започатковує громадську санітарну службу, у складі якої налічується 180 тисяч активістів. Так само сотні тисяч юних активістів Товариства об’єднують у перші повоєнні роки його шкільні осередки

Фото – з відкритих джерел в Інтернеті

За джерелом:

http://galinfo.com.ua/news/77_rokiv_tomu_pochalasya_druga_svitova_viyna_238217.html