Що робити, вийшовши на пенсію? Відповідь дає газета «Експрес» у зарисовці про покликання пенсіонерки (ВІДЕО) - 2 Жовтня 2016 - Блог новин - Український Червоний Хрест Личаківського району

Вітаю Вас Гість | RSS

Товариство Червоного Хреста Личаківського району

Головна » 2016 » Жовтень » 2 » Що робити, вийшовши на пенсію? Відповідь дає газета «Експрес» у зарисовці про покликання пенсіонерки (ВІДЕО)

07:35

Що робити, вийшовши на пенсію? Відповідь дає газета «Експрес» у зарисовці про покликання пенсіонерки (ВІДЕО)

БУЛИ НИТКИ – СТАЛИ ЛИКИ

80-річна Агнеса Ляшенко представила

на персональній виставці у Чернігові найбільшу

в Україні збірку вишитих ікон, пише газета

"Експрес"

Яким нам уявляється іконописець? Мабуть, монахом, який схилився над дошкою і сумлінно виводить лики святих пензликом, вмочуючи його у фарби. Проте образ святого можна створювати не лише фарбами. Пенсіонерка Агнеса Ляшенко використовує для цього полотно і нитки.

Її унікальні вишиті ікони відомі далеко поза межами України. А днями в Чернігові відкрилася виставка творів майстрині, де зібрано її найповнішу колекцію - 90 ікон!

"Зазвичай ікони у нас вшивають за готовими зразками з надрукованими ликами святих, - пояснює Агнеса Денисівна. - Я ж завжди сама створюю малюнок - і вишиваю обличчя також. Це дуже важко, особливо, коли йдеться про пізнавані образи. Треба дотриматися всіх пропорцій обличчя, вишити правильні риси, міміку, колір очей".

Найцікавіше, що пані Агнеса ніде не вчилася іконопису і навіть малюванню. У роду в неї теж ніхто не малював і не вишивав. Та й сама вона була далекою від цього захоплення. Все життя пропрацювала провізором в аптеці. І лише після виходу на пенсію захопилася вишиванням. А до вишивання ікон її спонукав просто-таки дивовижний випадок.

"У 1993 році мені на очі потрапила книжка, гортаючи яку побачила репродукцію Любецької ікони Богоматері, - розповідає пані Агнеса. - Особливо вразили очі Пречистої Діви. Я відчула цей образ мовби серцем. Весь час думала про нього. Спробувала намалювати його. Спершу не виходило, врешті таки вдалося. А далі виникло бажання створити цю ікону за допомогою ниток і голки. Так з’явилася моя перша вишита ікона".

Тоді жінка ще нічого не знала про іконопис, тож стала шукати літературу, багато читала. Згодом цінні поради їй дав знаний іконознавець Дмитро Степовик.

Найперше пані Агнеса вишила відомі чернігівські ікони. Потім її захопила іконографія Богородиці та образи києво-печерських святих. Жінка вишиває півхрестиком, гладдю, тамбурним швом, бавовняною і вовняною заполоччю. Але найскладніші за технікою виконання - ікони з бісеру. Тут найменша помилка може обернутися руйнуванням усього малюнка! Тож над кожною іконою з бісеру жінка працює цілий місяць.

"Найтяжче мені далася Єлецька ікона Богоматері, - признається 80-річна вишивальниця. - Там-бо зображені і Діва Марія, і велике дерево, і храм - дуже насичена композиція. Але я таки впоралася, і ця ікона тепер моя улюблена".

Унікальні вишиті ікони української майстрині є нині в деяких храмах України, у музеях і навіть у колекціях відомих політиків. Скажімо, образ Агапіта - цілителя подарувала Ющенкові після його отруєння.

"Сталося так, що ікону для Віктора Андрійовича я вручила його дружині Катерині 14 червня - саме в день пам’яті Агапіта Печерського, - каже Агнеса Денисівна. - Тож побачила в цьому символічний знак з небес".

Крім ікон, у доробку заслуженої майстра народної творчості вишиті портрети видатних українців: Хмельницького, Коцюбинського, Довженка, Шевченка, Лесі Українки...

"Тараса Григоровича часто вишивають у шапці й кожусі. А я обрала інший образ, - каже Агнеса Ляшенко. - Є його відомий автопортрет в молодості - зі свічкою. Саме так я й зобразила поета. Скажу, що такого вишитого Шевченка ще ні в кого не бачила!"