«ЖВАВА АННА»

Сьогодні на сторінці у соцмережі ВК Тернопільської ОО ТЧХУ

опубліковано історію про «Жваву Анну», яку переповідаємо і вам:

«Чи ви знаєте, яке обличчя на тренінгах з першої допомоги цілують найчастіше?

А ми знаємо. Отож, розказуємо і вам.

У 1950-х Asmund S. Laerdal в Норвегії почав розробку реалістичного манекена для навчання реанімації, штучного дихання. Як виробник іграшок та ляльок Лаєрдал надавав реалістичність лялькам, роблячи їх з м'якого вінілу з фіксованою зачіскою.

Він вірив, що якщо манекен буде схожий на людину, у того, хто навчається, буде більше бажання діяти і допомагати. Тож довго шукав особу для свого манекена, та коли почув історію про красуню-утопленицю, яку рибалки знайшли у річці Сені, сумнівів не було, що це вона.

На рубежі XIX століття з річки Сена в Парижі дістали тіло молодої дівчини. На ньому не було ознак насильства, і всі вирішили, що вона наклала на себе руки. Дізнатися, хто це, було вже неможливо, і, як належало в таких випадках, зробили посмертну маску утоплениці.

Ніжна краса і чарівна посмішка дівчини додавали загадковості її смерті. Навіть кілька романтичних історій було присвячено цій загадці.

Хто вона? Чому в річці?
 

Згідно з однією з версій, дівчина наклала на себе руки через нерозділене кохання. Легенда ця стала популярною в Європі, як і репродукції посмертної маски дівчини.

Натхненний посмертною маскою невідомої дівчини, Asmund S. Laerdal замовив всесвітньо відомому скульптору Emma Mathiassen змоделювати обличчя манекена по ній. Назвали манекен Resusci Anne ( «Жвава Анна»).

Так відродилася душа дівчини з річки Сена.

Так - це наша Анна, з якою ви знайометися на заняттях з першої допомоги. Саме її обличчя ми цілуємо найчастіше».

Фото – з відкритих джерел в Інтернеті

За джерелом:

https://vk.com/rc_ternopil?w=wall-108133162_132