ВДИВЛЯЮЧИСЬ У МИНУЛЕ

«Червоний Хрест допоміг знайти захоронення мого дідуся», - Василь Гурмак,

професор ЛНАМ, член президії Личаківської РО м. Львова ТЧХУ

«Мій дідусь, - розповідає п. Василь, - працював у 1943 р. на залізниці черговим на переїзді у селі Назавізів Надвірнянського району на Прикарпатті. Він обслуговував рампу і мав будку від дощу. Вона була просторою, мала підвали і в ній, час від часу, переховувалися люди не арійської раси. Хтось доніс у жандармерію. І цього було досить для арешту і відправки по етапу в м. Станіслав (тепер –Івано - Франківськ), потім у м.Люблін, а звідти – у концтабір «Майданек», звідки вороття вже не було».

Про останні дні арештанта із с. Назавізова допоміг дізнатися Червоний Хрест. При їх сприянні комендант Майданека у 1943 р. дав офіційну довідку, в якій стверджував, що той помер в рік арешту і був похований у братській могилі.

З неофіційних джерел стало відомо, що за спробу втечі з концтабору, дідусь був повторно арештований і спалений гестапівцями у топці паровоза.

Чи так це було, чи не так – нині вже не дізнається ніхто. Але бути спаленим у печі крематорію, це було цілком реально і буденно у ті лихі для світу часи.

Так трапилося не з одним мешканцем Галичини, причому навіть тоді, коли у нього був духовний сан. Яскравим прикладом цього може послужити о. Омелян Ковч, уродженець с. Космач, що недалеко від м. Косова. Будучи парохом у містечку Перемишляни на Львівщині, він хрестив євреїв, обстоював права не арійців, за що був заарештований і етапований у концтабір Майданек.

Там продовжував душпастирювання: сповідав, причащав, правив молебні. А коли захворів, табірні медики не поспішили з допомогою. Помер в 1944. Тіло священика спалили у крематорії.

Вдячні нащадки пам'ятають геройство того покоління. Церква проголосила, наприклад, о.Омеляна Ковча Блаженним. Земляки створили благодійний фонд ім.Омеляна Ковча у Львові. У його члени вступив і п. Василь Гурмак.

Як його активіст, а також професор кафедри монументально - декоративної скульптури Львівської національної академії мистецтв, він запроектував галерею погрудь і пам'ятників о.Омеляна Ковча, ескізи подав на конкурс і журі буде вирішувати, котрий проект втілиться у бронзу і мармур, а який ні.

На католицьку Вербну Неділю, 25 березня, 57 членів благодійного фонду ім.Омеляна Ковча вирушили на екскурсію зі Львова до Любліна, а звідти – у меморіальний музей, яким зараз став колишній концтабір «Майданек».

Їх завдання, не тільки віддати пошану мученику-земляку, але і затвердити з місцевим керівництвом проект пам'ятника видатній людині-герою. Серед конкурсантів була робота і п. Василя Гурмака.

Василь Миколайович пройшов з екскурсантами по всіх туристичних точках, які нині викликають гострий інтерес сучасників: бараки, крематорій, сторожові вишки і т.д.

І коли ми його запитали, які враження він виніс з цієї мандрівки, то почули відповідь: «Я почувався у концтаборі так, ніби мене самого піджарюють на гарячій сковорідці».

Важко суміщати обов'язки скульптора, митця, громадського діяча, члена Червоного Хреста, і особисті глибинні враження всього життя, які навіяні родинною історією часів Другої світової війни. І цілком логічно, що нині, у Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів, львів'яни, а з ними і професор Василь Гурмак, взяли участь у скорботних заходах, які проводилися 11 квітня по всій Львівщині.

Минуле – не повинно повторитися! І про це треба турбуватися кожного дня.

Фото – Василя Гурмака

Ірина Апостолюк,

голова Личаківської РО м. Львова ТЧХУ