ДОПОМОЖИ СОБІ САМ

Поради хірурга, що робити постраждалому при травмі пальця

Сьогодні хочу розповісти про гнійне запалення тканин пальця – панарицій. Чому? Та тому що хворі з панарицієм та його ускладненнями на тривалий час втрачають працездатність і становлять, за статистикою, аж до 30 відсотків (третину!!!) відвідувачів хірургічних кабінетів поліклінік і хірургічних стаціонарів.

Готуючись до інтерв’ю, з’ясувала, що збудником цього запалення найчастіше бувають стафілококи, значно рідше – стрептококи, нерідко трапляється й змішана флора.

А фахівці називають такі види панариціїв: шкірний, підшкірний, кістковий, суглобовий, сухожилків, пароніхія (запалення нігтьового валика), піднігтьовий і пандактиліт (ураження всіх тканин пальця). Одне слово, багато тих видів… Найчастіше ж трапляється підшкірний. От про це гнійне запалення й говоритиму з хірургом, кандидатом медичних наук Орестом Чемерисом.

– Панарицій буває на пальцях як верхніх, так і нижніх кінцівок, – передовсім зазначив лікар. – Одначе частіше – на пальцях рук (руки активніші – ними працюють). І найголовніше, на чому б я хотів наголосити, – це профілактика.

– Чому?

– Тому що панарицій, як правило, виникає внаслідок мікротравм.

– Про які мікротравми йдеться?

– Про подряпини, незначні забої, на тлі яких і виникають гнійні процеси.

– У жінок, напевно, такі гнійні процеси ймовірні й унаслідок некоректно зробленого манікюру?

– Однозначно!

– Що має насторожити при мікротравмі? Адже доволі часто травмуємо кінцівки, а особливо – руки, одначе аж ніяк не кожна травма закінчується гнійним процесом.

– Насторожити має, передовсім, біль. Також треба звернути увагу на почервоніння шкіри. І третьою ознакою гнійного запального процесу є набряк. У подальшому біль посилюється, набряк збільшується. А якщо запалення задавнене, людина перестає вночі спати, бо біль стає пульсуючим і нестерпним. Але до цього допускати не треба.

– Скільки часу може розвиватися такий запальний процес? Наскільки я знаю, панарицій може «визріти» і за добу, а може поступово розвиватися кілька днів чи навіть тижнів, неквапно «набираючи обертів»…

– Це, в першу чергу, залежить від того, яка була травма – поверхова чи глибока. По-друге, від реактивності організму (здатності відповідати на зовнішнє подразнення). І, по-третє, від того, як від самого початку, тобто відразу після травми, надається допомога. Якщо людина є досить освіченою у загальному плані, вона повинна знати, що у разі будь-якої травми, навіть незначної (такої, припустимо, як «пересічна» подряпина), треба обов’язково помити з милом ушкоджену кінцівку, змастити або йодом, або зеленкою, або спиртом, або іншим антисептиком (знезаразником) і захистити руку (перев’язати чи принаймні заклеїти бактерицидним пластиром ранку).

– Доволі часто, зауваживши перші ознаки запального процесу, люди в домашніх умовах вдаються, як мовиться, до самопомочі. І це, припустимо, може бути тепла ванночка з харчовою содою чи компрес на ніч із простим (господарським) милом. Дуже помічною вважають пов’язку зі соком алое чи з медом. Тобто я веду до того, що в кожній хаті є певний асортимент заходів, що їх застосовують у таких випадках.

– На мою думку, до вище перелічених вами заходів вдаватися не варто, позаяк вони аж ніяк не всім допомагають. Найбільше ж зарадить спиртова пов’язка.

– А як уникнути опіку, адже чистий 96-градусний спирт, як на мене, заміцний для таких процедур?

– Маєте рацію. Спирт потрібно наполовину розвести водою, а у медзакладах застосовують 70-градусний спиртовий розчин.

– Принагідно перепитаю, чому саме 70-градусний?

– Бо доведено, що його знезаражувальна дія є найбільш глибокою.

– Якщо доводиться розводити спирт, то, напевно, можна взяти на пов’язку й звичайну горілку?

– Згодиться й горілка. Можна зробити й спиртовий чи горілчаний компрес (але бажано – з використанням компресного паперу, а не целофану).

– А як щодо мазей – припустимо, споконвіку відомих Вишневського чи іхтіолової?

– Хірурги не люблять мазей, а особливо – іхтіолової.

– Чому?

– Бо вони закривають всі пори, і процес нагноєння піде ще гірше. Такі мазі доречно застосовувати пізніше, після оперативного втручання. І це дуже часто не Вишневського і не іхтіолова – є сучасніші і якісніші мазі.

– Кілька років тому я мала панарицій – пароніхію, тобто запалення нігтьового валика, і точно після манікюру. І що тільки не робила упродовж кількох днів-ночей удома – запалення не зняла! Пам’ятаю, прийшла до хірурга із жахливо набряклим, синьо-фіолетовим вказівним пальцем правої руки, який болів і смикав до нестями. І сказала лікарю, що не спала вже три ночі, на що він мені відповів, що вже перша безсонна ніч є показом до операції…

– Саме так писали у старих підручниках із хірургії, але до цього просто-на-просто не треба допускати. І взагалі не треба дотягувати до моменту, коли вже неможливо спати: тільки-но в ушкодженому пальці з’являється біль, що посилюється, треба піти до хірурга, щоб він оглянув ушкоджену кінцівку і призначив відповідне лікування.

– Але ж лячно! До речі, чи завжди звернення до хірурга при панариції передбачає оперативне втручання?

– Ні! На початках запального процесу, коли тільки є інфільтрація (ущільнення), гнійний процес можна гальмувати.

– Чим?

– Призначають антибіотики, фізіотерапевтичні процедури і пов’язки з антисептиками (протизапальними препаратами). Оперативне втручання показане у разі, якщо запальний процес уже перейшов у гнійний.

– Я чула, що доволі часто при оперативному втручанні забирають ніготь…

– Ні, ніготь забирають лише тоді, коли під нігтем є гній. І таке, до речі, не дуже часто буває. Частіше ми розтинаємо м’які тканини і звідти прибираємо гній. Після того, зазвичай, через 3 – 5 днів вщухає біль, зникають гіперемія (це місцеве збільшення кількості крові при її посиленому припливі до будь-якого органа чи ділянки тканини або утрудненому її відтіканні, яке супроводжує всі запалення. – Т. К.) і набряк, одначе перев’язки доведеться робити щодня до цілковитого загоєння рани, позаяк можливий рецидив захворювання (тобто повторний прояв хвороби після гаданого одужання. – Т. К.). Також рецидиви можливі при зниженні імунітету, припустимо, внаслідок якогось перенесеного захворювання чи з інших причин. І тут доречно сказати, що провокують виникнення і затяжний перебіг панарицію цукровий діабет і хронічні порушення кровообігу.

– Які наслідки нелікованого панарицію? Трапляються випадки, що пацієнт саме внаслідок панарицію стає інвалідом?

– Насамперед, треба говорити про таке ускладнення панарицію як остеомієліт – запалення кісткової основи. У такому разі доводиться ампутувати (забирати) фалангу. А іноді – й палець. Такі випадки трапляються.

– Хто частіше звертається до хірургів саме з панарицієм?

– Чоловіки, бо вони важче працюють і частіше травмуються. Також вони, порівняно з жінками, більш недбало ставляться до травм. Окрім того, чоловіки в сенсі гігієни є не такими акуратними, як жінки.

– Прошу дати кілька рекомендацій загального характеру щодо теми нашої сьогоднішньої розмови.

– Ще раз наголошу, що, передовсім, треба пам’ятати про профілактику, тобто у разі мікротравми дотримуватися норм санітарії (помити руки – бажано теплою водою і з милом), обробити ранку розчином йоду, зеленки чи спиртовим розчином і накласти пов’язку. Дуже важливо, щоб робочі місця, а особливо на виробництві, були забезпечені необхідними антисептичними засобами, а також перев’язочним матеріалом. Варто затямити, що не можна пускати на самоплив запальний процес і у жодному разі не чекати, поки він перейде у гнійний, коли вже хірургічного втручання не уникнути.

То дослухайтеся до мудрих порад доброго лікаря. Будьте уважними у побуті та на виробництві, бо від травм не застрахований ніхто! А якщо вже сталося так, що травмувалися, дезінфікуйте ранку і зверніться по консультацію до доктора.

Автор – Тетяна Козирєва

Фото – з відкритих джерел в Інтернеті

За джерелом:

https://zik.ua/news/2018/07/07/na_dobre_zdorovya_zelenka_i_bynt_zavzhdy_mayut_buty_napohvati_1360819