З ЛІТОПИСУ ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА В УКРАЇНІ

Організація Червоного Хреста України спершу виникла у Києві в період УНР - 18 квітня 1918 р.

Товариство допомагало біженцям, військовополоненим, інвалідам, дітям-сиротам.

По всій Україні налічувалось понад 10 шпиталів Червоного Хреста різного спрямування (хірургічні, протиемідемічні).У міжвоєнний період за ініціативи активістів Товариства були збудовані громадські пральні та лазні, фельдшерсько-акушерські пункти, аптеки та магазини санітарної гігієни.

Однак з приходом більшовиків діяльність організації було взято під жорсткий контроль, зокрема, у роки Голодомору 1932-33 Москва заборонила Червоному Хресту УРСР приймати пайки чи будь-яку допомогу з-за кордону.

Натомість у Галичині організація з‘явилася у липні 1941-ого у Львові, варто зазначити - без згоди німецької окупаційної влади.

Її очолив пластун Леонід Курчаба, але вже через місяць його арештувало гестапо (помер від тифу у в’язниці Монтелюпіх у Кракові). Після нього Товариство очолювали лікарі - Галина Біленька - Врецьона, потім доктор Тома Воробець, який регулярно отримував погрози від гестапівців, оскільки тримав постійні зв’язки і допомагав лікaми й іншими засобами юдейським лікарям у львівському ґетто.

Німці заборонили Український Червоний Хрест у серпні 1942-ого, розглядаючи його як національну організацію, після чого Товариство почало діяти при УПА. Його очолила Катерина Зарицька (на знімку), котра організувала цілу медично - санітарну службу у підпіллі.

Медична мережа обслуговувала не лише повстанців, а й цивільне населення, що було надзвичайно необхідним в умовах війни і відсутності системи охорони здоров’я узагалі.

Катерина Зарицька організувала підготовку персоналу - лікарів, медсестер, санітарів і санітарок для УПА, дбала про постачання повстанців медикаментами, просвітлювала повстанців щодо санітарно-гігієнічної профілактики, застереження перед хімічно-бактеріологічною зброєю.

УЧХ як медична служба УПА складався із двох частин - військової та територіальної і з чотирьох головних відділів.

Перший - медично-санітарний відділ, займався організацією невеличких лікарень «шпитальок», бункерів, перев'язувальних пунктів, забезпечував медичним персоналом, опікувався пораненими і хворими.

Другий - фармацевтичний відділ, займався заготівлею медичних препаратів, шляхом закупу чи наскоків на військові аптеки і розподілом цих ліків по лікарнях і медичних пунктах. Цей відділ займався ще й виготовленням ліків з різного зілля, яке збирали жінки і діти і займався їх магазинуванням.

Третій відділ - харитативний (суспільної опіки) займався опікою над родинами членів ОУН, УПА, заарештованих чи засуджених, і над дітьми-сиротами.

Четвертий відділ - господарський, організовував вишколи медиків, переважно лікарів, бо їх катастрофічно не вистачало. На місцях лікарі вже самостійно проводили вишколи санітарок чи медсестер, яких пізніше розподіляли по окремих відділах УПА.

Всього в УЧХ налічувалось лише лікарів понад 100. Їхню роботу сильно ускладнювало те, що не було можливості евакуації хворих. Перед пораненими були закриті державні лікарні та їх операційні. Хірургічні операції проводили в селянських хатах, в лісових підземних криївках, на полянах, часто в антисанітарних умовах, без відповідного освітлення.

Міжнародний Комітет Червоного Хреста знав про діяльність Українського Червоного Хреста в лавах УПА, однак не визнавав цю організацію.

Фото – з відкритих джерел в Інтернеті

За джерелом:

https://galinfo.com.ua/news/100_rokiv_tomu_v_ukraini_zyavyvsya_chervonyy_hrest_294515.html