Товариство Червоного Хреста Личаківського району
ГоловнаРеєстраціяВхід
Головна » 2018 » Жовтень » 21 » Червоний Хрест опікується важкими підлітками: Частина ІІІ. Безпека
20:19
Червоний Хрест опікується важкими підлітками: Частина ІІІ. Безпека

 

 

ДОПОМОГТИ ЗНАЙТИ ПРАВИЛЬНУ ДОРОГУ

 

 

 

 

 

 

Навіщо підліткам в СІЗО ненасильницька комунікація?

Відповідь дає волонтерка Червоного Хреста Юлія Галаган.

 

 

 

Юля Галаган – дитяча психологиня, волонтерка Червоного Хреста, вчиться у Київській «Школі Інженерів Миру», де вивчає методику ненасильницького спілкування.

 

Юлія разом з іншими волонтерами проводить заняття з підлітками, які перебувають в СІЗО - вчить їх ненасильницької комунікації за методом Маршала Розенберга. Це допомагає підліткам навчиться конструктивно спілкуватися з оточуючими, розуміти свої потреби і потреби інших, спілкуватися з людьми так, щоб досягати взаєморозуміння.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Юлія Галаган розповіла порталу «Повага» як ненасильницька комунікація допомагає підліткам в СІЗО і чому повага і емпатія здатні змінити життя дівчаток і хлопчиків у виправній установі або потенційно вплинути на їх долю.

 

 

Частина ІІІ. БЕЗПЕКА

 

(Закінчення. Початок - http://lviv-redcross.at.ua/blog/2018-09-27-14427 ; http://lviv-redcross.at.ua/blog/2018-10-06-14517)

 


У всіх є потреба в безпеці, але хтось за неї готовий битися, а хтось через неї уникає людей.

 

На самому початку курсу занять ми обговорювали, хто відповідає за наші особисті потреби. Наприклад, потреби в турботі, безпеки, їжі. Рано чи пізно ми приходимо до того, що у кожного є можливість турбується про всі свої потреби самостійно. Інше питання, яким чином.


Я не можу розповідати особисті історії підлітків, з якими я працюю, але можу привести приклад. У двох людей може бути однакова потреба, наприклад, в безпеки, але вирішуватися вона може абсолютно різними шляхами.

 

Хтось починає нападати на слабших, показуючи свою силу і заробляючи таким чином авторитет, а хтось, заради безпеки, уникає контактів з людьми. Якщо люди будуть знати, що у них однакові потреби і зможуть їх обговорити, розуміючи один одного, їм буде простіше уникнути конфліктів.


Також ми обговорюємо тему «чи повинен я нести відповідальність за потреби інших людей і як про них дізнатися». Це теж допомагає в повсякденному житті.


Хлопчики легше адаптуються на заняттях, дівчатка довше обережні. Втім, коли з'являється довіра дівчаткам легше говорити про почуття, вони легше досліджують себе, не бояться якихось суперечливостей в поняттях, які ми можемо розглянути з різних сторін.

 

Наприклад, чи можна думати про те, що це правильно чи неправильно мати до кого-то ворожі почуття або почуття гніву. Дівчатка легше розмірковують на теми чи може конфлікт приносити якийсь конструктив у відносини.
 

У групі, з якою я працюю зараз, хлопцям досить складно розмірковувати про це. Втім, і хлопчикам, і дівчаткам однаково складно, коли ми розбираємо теми про справедливість. Це болюча тема, яка стосується їхнього минулого, їхні наслідки, за результатами яких вони або вийдуть на свободу, або потраплять в колонію і на скільки років.


Крім того, ми з ними вчимося будувати речення, в яких вони можуть ясно і твердо говорити про свої потреби, не застосовуючи насильство, тобто говорити так, щоб і другій стороні не доводилося захищатися. В основі цього спілкування лежить емпатія, а не маніпуляції.
 

Наприклад, дитина може сказати слідству: «Ви нічого не розумієте, ви просто хочете мене підставити, як тільки я вийду на свободу, я помщуся тим людям, які насправді вчинили злочин!». Після такої розмови у суду немає ніякої корисної інформації, крім того, що цю дитину краще не випускати під домашній арешт.


Ми вчимо підлітків конструктивно висловлювати свої думки. Наприклад: «Я почув ваш висновок. Я відчуваю себе втраченим, я відчуваю гнів і безсилля. Моя потреба в справедливості не задоволена. Я розповідаю собі історію, що ви хочете швидше просунути цю справу і мені не вистачає ясності, чому ви не хочете допитати додаткових свідків. Вони могли би додати інформації в мою справу. Щоб ви могли відповісти мені зараз?».
 

Між першим і другим варіантами - якісна різниця. Навіть дорослій людині, яка знаходиться в страху і стресі досить складно так побудувати мову, але ця мова - інструмент, який може допомогти підлітку і, можливо, навіть вплинути на хід його справи.
 

Іноді, діти сильно вникають в усі техніки, залучаються і починають тягнути всю групу, а в якийсь момент різко настає регрес: пропадає інтерес, дитина нічого не хоче, чи не втягується і може навіть почати розкидати предмети по аудиторії.

 

Це зазвичай відбувається, коли в слідстві сталися якісь повороти і дитина втратила надію або можливість вплинути на свою долю. Такі повороти відкидають навіть найздібніших учнів назад, і вони забувають про всі інструменти захисту, які освоїли.
 

Вони перестають тверезо міркувати і думати «кому я роблю гірше, коли дію в такий спосіб». Я розумію, що це досить хиткий стан. Будь-які негативні фактори здатні зламати стан підлітка в СІЗО.
 

Завдання Товариства Червоного Хреста України зробити так, щоб підліток, вчинила злочин, усвідомлював, як його дії вплинути на жертву.
 

Коли ми говоримо про підлітків, які опинилися в СІЗО, важливо пам'ятати, що насильство в їх житті почалося набагато раніше, ніж вони вчинили злочин. Дитина все своє життя проводить в сім'ї, в школі і суспільстві, а не у вакуумі. У нас, як у суспільства, повинно виникати питання, як ми можемо не допустити ситуації, після якої дитина виявиться в СІЗО.

 

Ми, волонтери Червоного Хреста, котрі навчають дітей ненасильницької комунікації, могли би бути ефективними, співпрацюючи із соціальними службами, зі службами пробації. Разом, працюючи комплексно з соціальними педагогами, психологами та юристами, ми могли б зменшити кількість злочинів, скоєних підлітками.

 

Наше завдання, не тільки як волонтерів, а й суспільства - зробити так, щоб підліток, який скоїв злочин, був свідомий того, як його дії вплинули на жертву. Тут потрібне розуміння і емпатія. Саме в цьому усвідомленні є простір для правди, вибачення, прощення і виправної стратегії. Якщо ми хочемо, щоб підліток більше не робив правопорушення або насильство - потрібно використовувати цей простір в тому числі.
 

У кожному СІЗО і виправних колоніях міг би бути простір для закріплення інших стратегій поведінки, соціальних і професійних навичок. Дитина повинна знати, що з конфліктів можна вийти по-різному. Важко, але можна. Тоді, в момент, коли перед ним постане вибір - він може вирішити діяти інакше. Наше завдання - пояснювати, яке це - інакше.
 

Виправній системі у всій Україні не заважали би подібні фахівці. Наприклад, в США в штаті Орегон у всіх п'яти в'язницях системно впроваджений курс з ненасильницького спілкування. Ув'язнені, які беруть участь в такій річній програмі, мають додаткову підставу для подачі на дострокове звільнення. Я б дуже хотіла, щоб в Україні було щось подібне.


Автор - Валерія Широкова
 

Фото – автора

За джерелом:

http://povaha.org.ua/zachem-podrostkam-v-syzo-trener-po-nenasylstvennoj-kommunykatsyy/

 

 

Переглядів: 148 | Додав: Олекса
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Понеділок, 25.05.2020, 19:26
Webmoney
E957042746057 U511828258153 Z226274508252 R134004408733
Меню сайту
Форма входу
TRANSLATE
Наші друзі
catalog.red-cross.org.ua redcross.org.ua lviv.medprof.org.ua meduniv.lviv.ua www.icrc.org/rus www.drk.de
Календар
Архів записів
Наше опитування
Звідки Ви довідались про наш сайт?
Всього відповідей: 328
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 3
Гостей: 2
Користувачів: 1
Олекса
Iv. Stepura © 2020