ПРИБУТТЯ У ВІННИЦЮ

Нічна Вінниця. Дивна поведінка таксистів. Поселення у готель «Поділля».

За розкладом, який побачила в Інтернеті, потяг мав прибути у Вінницю о 5.00 ранку. Прибули насправді на годину швидше. Оце так диво: і ще хтось буде казати, що Україна задніх пасе! Провідник, мабуть, знав щось про ці неточності у мережі, тому особисто взявся будити пасажирів - вінничан.

На пероні викликаю таксі. Звичайно, що найдешевше, бо у Львові з об'єктивних причин мій гаманець майже спорожнів.

Таксист, якого викликала, відмовився назвати свій номер. Незнайоме місто. Глупа ніч. Але з міркувань безпеки, довелося відмовитися від послуг такого незговірливого водія. Згодом у диспетчерській пояснили: цей водій не у ладах із законом, тому нікому свій номер не повідомляє.

Інше таксі довезло мене до готелю «Поділля» без жодних проблем. Тож я через кілька хвилин після заповнення анкети і перевірки паспортних даних отримала ключі від одномісного номера.

Це мене налаштувало на оптимістичний лад: виходить, що форум буде на найвищому рівні, якщо організатори аж так потурбувалися про його рядових учасників.

Так як до відкриття форуму ще кілька годин, очі самі зімкнулися і у м'якому фотелі затишного номера класу «люкс» сниться мені дивний сон.

…Ось я знову на кілька років повернулася назад. До Львова приїхала делегація з НК ТЧХУ, яку очолює віце - президент Товариства Червоного Хреста України, голова Вінницької ОО ТЧХУ Сергій Андрійович Глухенький. З нею прибули фахівці зі Служби розшуку з усієї України під керівництвом завідувача цим відділом в НК ТЧХУ Ірини Царюк. Все це діється у жовтні 2013 році. Ми маємо детально розібратися у тонкощах щодо розшуку зниклих безвісти.

Ще немає жодної ознаки збройного конфлікту на сході України. Тож лектора нам дали з самої Москви, який працює у Делегації МКЧХ в РФ. Це – Андрій Нечай. Він видав нам сертифікати, що ми пройшли базовий курс з цього напрямку діяльності Червоного Хреста.

У Львівській ОО ТЧХУ головним знавцем міжнародного гуманітарного права завжди була і є директор МСЦ Червоного Хреста Львівщини Ніна Іванівна Добренька. Шукаю для неї відповідний антураж і знімаю ударне фото для свого сайту.

(Детальніше див. - http://lviv-redcross.at.ua/blog/2013-10-11-2209 ).

…Чую крізь сонну змору, що десь далеко озвався нібито будильник. Але ні, це третій дзвінок, який нас кличе на бал Червоного Хреста у князівстві Монако.

А ось і сам князь Альбер ІІ з дружиною. Музиканти зустрічають їх веселим весільним маршем. Гості вибухають оваціями…

Монарша пара розпочинає благодійний бал. Вона танцює знаменитий «Віденський вальс». Публіка також залучається до танців. Запрошують і мене у коло, але я ввічливо дякую, бо по дорозі у Вінницю, чи то пак у Монако, гаманець став на пів тисячі гривень легшим…Запізнення на потяг суворо карається: за квиток вартістю майже 400 грн у касі милостиво пообіцяли повернути на банківський рахунок…9 гривень 18 копійок!

(Детальніше див. - http://lviv-redcross.at.ua/blog/2012-04-02-510).

...Та сон на цьому не закінчився. Треба ж такому трапитися, нізвідки переді мною раптом повстає постать якби Альони Гребенчукової, голови Подільської РО м. Києва ТЧХУ .

Дівчина полишила на хвильку свої турботи з бездомними на Контрактовій площі, 12, де кожного понеділка проводить для них благодійну акцію під умовною назвою «Боко - стайл», і прилинула якимось чином до мене, чи то в Монако, чи то у Вінницю.

(Детальніше див. – http://lviv-redcross.at.ua/blog/2019-11-19-17964).

Альона, подавши бездомному у фітобарі склянку кави з молоком, обернулась до мене і каже: «Ось закінчимо з безхатченками чергову акцію, і візьмемося за такі ж благодійні бали у Києві, як у Монако. На них і потанцюєте досхочу».

(Детальніше див. - http://lviv-redcross.at.ua/blog/2019-01-26-15593)

Побачивши мою недовіру, інша дівчина, нібито Людмила Іванова, інструктор з першої допомоги цього ж Товариства, підтримала подругу. «Ми всі на Подолі тільки й чекаємо слушної нагоди, наприклад, Нового року або Різдва, щоб організувати не гірший благодійний бал, ніж у Монте-Карло». І для переконливості, глибокодумно поправила на переніссі окуляри.

«Дякую дівчата, що згадали про мене, - кажу цим чарівним добродійницям нового покоління у Червоному Хресті, - це така для мене несподіванка!  Я дуже рада, що тримаєте планку Товариства на такій же висоті, як це, наприклад, роблять у фонді «Таблеточка», Запорізькій ОО ТЧХУ, інших благодійних організаціях, створених, переважно, українцями за морями й океанами, де така традиція ніколи і не зникала».

… Будильник таки робить своє діло: сон відлітає геть разом з його героями, за чим мені залишається тільки пошкодувати. Звичайно, що про цей дивний сон ніхто ніколи би не дізнався, якби не цей репортаж про подорож зі Львова до Вінниці з нагоди ОD – форуму з проблем розбудови організацій ТЧХУ.

Їдучи сюди, у Вінницю, я ретельно проробляла всі факти, де Товариство було успішним з такого напрямку діяльності, як фандрейзинг.

У моє поле зору потрапило багато чого, наприклад, те, як Уманська міськрайонна організація Товариства Червоного Хреста України на чолі з її керівником Валентиною Чорною регулярно проводить безпрограшні лотереї.

Ці заходи активно підтримуються волонтерами. Ось флешмоб, проведений Червоним Хрестом, спільно з волонтерами загальноосвітньої школи №10 м. Умані під керівництвом заступника директора, голови первинної організації МРО ТЧХУ Галини Молчан.

(Докладніше див. - http://lviv-redcross.at.ua/blog/2017-02-26-9875).

З року у рік на День міста, інші свята проводиться безпрограшна лотерея також і Тернопільською МО ТЧХУ.

Волонтери Червоного Хреста збирають у Тернополі по 4-8 тисячі гривень пожертв кожного разу для статутних потреб Товариства.

(Докладніше див. - http://lviv-redcross.at.ua/blog/2019-09-03-17290).

А чого варта їх весняна благодійна акція «Квітка добра і милосердя»! Це просто шедевр: патронажні сестри Червоного Хреста у центрі міста з оберемками цих перших весняних квітів пропонують перехожим один нарцис за пожертву у скриньку Товариства.

Це може бути і п'ятак від школяра, і 100 гривень від дорослої людини, і 100 доларів від заокеанського гостя, і 100 євро від заробітчанина у Польщі чи в Іспанії! Все залежить від настрою, створеного сестричками – червонохрестівцями у спілкуванні з потенційними жертводавцями у центрі міста.

(Докладніше див. - http://lviv-redcross.at.ua/blog/2017-04-27-10426).

…По сходах спускаюся вниз у кафе при готелі. Замовляю свою ранкову каву, уточняю адресу конференц - залу, де має розпочатися ОD-форум, і крокую назустріч Великому Невідомому.

(Початок див. - http://lviv-redcross.at.ua/blog/2019-12-10-18096. Далі буде)

Фото – автора, Альони Гребенчукової та з відкритих джерел

Ірина Апостолюк,

голова Личаківської РО м. Львова ТЧХУ