ДАЛЕКЕ  І  БЛИЗЬКЕ – У НАШОМУ СЕРЦІ

Святковий репортаж зі Львова з елементами розповіді

про відзначення Водохреща не тільки нині, але і 5 років тому.

Храм Зіслання Святого Духа у Львові, де парохом о. Володимир Бєляєв, 19 січня 2021 р. Божого був переповнений, як завжди на Водохреща. І ось урочиста мить – освячення води, після чого вона стає цілющою.

Діти, котрі обирають свій шлях у житті, також були сьогодні тут. А були і зовсім маленькі, тому що карантин. А батьки не можуть через це залишати малюків ні в яслах, ні в садочку, бо вони зачинені.

А був час, коли таке не могло нам навіть приснитися. Взяти хоча би 2016 рік. Він пам'ятний мені тим, що на саме Водохреща з Німеччини тоді приїхав фотожурналіст Тілль Майєр, щоб зі своїм другом з крайового радіо Баварії SWR-2 записати на магнітофон українські колядки і щедрівки.

Сьогодні на свято Водохреща  нагодилася до церкви і голова Львівської ОО ТЧХУ Уляна Стельмах. Ми привіталися. Обмінялися новинами, і я поцікавилася у неї, чи не збереглися у її сімейному архіві фотографії з тієї зустрічі у МСЦ Червоного Хреста Львівщини з Тіллем на Водохреща, яка відбулася 5 років тому. Уляна Михайлівна почаклувала зі своїм смартфоном, і через мить ми побачили на екрані знімки того часу. Більше того, ми змогли відтворити і супровідний текст, який пояснював хто на знімку, і про що йде мова.  

У тексті зазначалося: «На цей раз Тілль Майєр прибув до Львова зі своїм колегою з крайового радіо Баварія SWR-2, п. Пірміном Стирнолом, котрий запише на магнітофон голоси учасників свята Водохреща, його неповторну атмосферу, учасниками якого стали колишні в'язні фашистських концтаборів і гетто під час Другої світової війни.

Крім виступів учасників свята, німецькі журналісти задокументували чарівну гру на бандурі голови Залізничної РО ТЧХ м. Львова Уляни Стельмах. Акомпонуючи собі на традиційному українському музичному інструменті, яким є бандура, вона заспівала  колядок та щедрівок. Особливо сподобалися присутнім «Бог Предвічний», «Що то за Предиво» та ін.

Потім  Софія Перетятко продекламувала вірш Й.В.Гете «Лісовий цар». Вірш підхопив Тілль Майєр, але вже німецькою мовою. Обоє – палкі шанувальники німецької поезії. Зазначимо, що колишні в'язні фашистських концтаборів за роки поневірянь у неволі добре вивчили німецьку мову. Тож не було нічого дивного, коли хтось із  присутніх запропонував виконати ліричну пісню «Тиха ніч» німецькою та українською мовами.

В інтерв'ю, які були записані гостями з Німеччини, головна думка усіх присутніх, котрі пережили лихоліття Другої світової війни, була передбачувана: всі вони в один голос висловилися за те, щоб суспільство було пильним і не дало втягнути себе у нове протистояння, яке може похитнути підвалини загального миру».

Повертаючись до нашої розповіді, зазначимо: освяченою на Йордан водою, нині є нагода окропити службові кабінети Червоного Хреста, піти з нею до тих підопічних, хто віруючий, і кому з них це вкрай потрібно, бо інколи духовний хліб, як і наші прадавні традиції, є не менш важливі, ніж хліб земний.

Фото – автора та із сімейного архіву У.Стельмах

Ірина Апостолюк,

голова Личаківської РО м. Львова ТЧХУ,

членкиня президії Львівської ОО ТЧХУ