ІЗ  ЩОДЕННИКА  МАРІЇ АЛЕКСАНДРОВОЇ

До того, як стати соціальним помічником у Червоному Хресті Личаківського району м. Львова,

Марія Александрова пропрацювала 20 років на фабриці «Атлас», де виготовляли не лише книги,

альбоми, але і  щоденники.

І ось прийшов час цими щоденниками користуватися, тому що робота соціального помічника у Червоному Хресті – справа порівняно нова і потребує не лише сумлінності, універсальності знань, але і відповідного самоконтролю, щоб було легше в кінці місяця складати звіти про догляд за підопічними особами. Наведемо кілька уривків з цих щоденників.

24 травня 2022 р. Приступаю до роботи соціальним помічником в Личаківській РО м. Львова ТЧХУ. На обслуговуванні 3 особи. Живуть на окраїні Львова. Треба додати ще двох підопічних, щоб вкластися у затверджений норматив програмою Червоного Хреста з догляду за самотніми літніми людьми та особами з інвалідністю й особливими потребами. 

1 червня 2022 р. Міжнародний день захисту дітей. Ми з моїм 5-річним Амірчиком,  молодшим сином, беремо участь у відзначенні цього Дня у Личаківській районній організації Товариства Червоного Хреста України у м. Львові: я видаю вимушено переміщеним особам, у котрих є діти, продуктові і гігієнічні набори, а він розважає інших дітей і бавиться у розмальовки. Знімок – Ірини Апостолюк.

6 червня 2022 р. Відвідала оселю підопічної Євгенії Самаранчук, 1934 р. народження. Багато хронічних хворіб. Стоїть на обліку у сімейного лікаря. Принесла від Червоного Хреста п. Євгенії продуктовий набір. Прибрала в квартирі. Приготувала обід. Закупила в аптеці ліки. Знімок – Аміра Александрова, 5 років, котрий інколи ходить зі мною на роботу, так як його дитячий садочок закрили.

6 червня 2022 р. У другій половині дня ми з Амірчиком відвідали іншу підопічну Червоного Хреста – Марію Скібу, 1931 р. народження. Принесли також продуктовий набір від Червоного Хреста. Провітрила кімнату. Помила підлогу. Приготувала вечерю. Поговорили про українську вишивку, нові розробки дизайнерів, про проблеми із закупівлею оздоблювальних матеріалів з вишивки бісером. Приготувала вечерю. Знімок – Аміра, мого синочка.

8 червня 2022 р. Відвідала підопічну Лідію Гаврилюк, 1936 р. народження. Принесла продукти від Червоного Хреста та гігієнічні набори. Прибрала в квартирі. З аптеки принесла мікстури і мазі, замовлені напередодні. У супермаркеті купила хліб, цукор, лавровий лист, кулінарні приправи і пачку солі. Попрала білизну. Знімок – Амірчика.

14 червня 2022 р. Принесла продуктовий набір від Червоного Хреста в квартиру Кальченків – Марії, 1934 р. народження, та Людмили, 1940 р. народження. Вони хоч і однофамільці, але не родичі. У їхньому селі у Курській області половина мешканців носять українське прізвище Кальченко. Життя за радянської влади розпорядилося так, що Марія оселилася у Львові, а Людмила – у Харкові. Коли почалися воєнні дії, 25 лютого харків'янка Людмила зателефонувала львів'янці Марії, попросила про тимчасовий притулок і виїхала в евакуацію.

Тепер я ними обома опікуюся: прибираю, готую їжу, ношу ліки.  Розмовляємо на різні теми. Головна з них: коли закінчиться війна з рф. Це своєрідна психотерапія, без якої літнім людям дуже важко жити. Знімок – Аміра.

15 червня 2022 р. Моніторинг моєї роботи. Його провела координатор проекту – Ірина Валько, тренер з першої допомоги Львівської ОО ТЧХУ. Ми відвідали всіх моїх підопічних, котрим було задано одне і те ж питання: як вони оцінюють мою роботу доглядальниці? Скарг – не було. І це радує. Сподіваюсь, і надалі скарг не буде.

Фото – Ірини Апостолюк, Аміра Александрова.

Записи у щоденнику опрацьовано прес-службою Личаківської РО м. Львова ТЧХУ