ПЕРЕСЕЛЕНЦІ З МІСТА, В ЯКОМУ Є ПАМ'ЯТНИК...ПОМІДОРУ

Личаківська РО м. Львова ТЧХУ щовівторка і четверга продовжує

надавати родинам ВПО психологічну та гуманітарну допомогу.

Чи ви чули коли-небудь про місто, у центрі якого споруджено монумент не кому-небудь з казкових героїв, а звичайному червонощокому... помідору. І ми також не знали, та ось переселенці з м. Кам'янка-Дніпровська, що на Запоріжжі, отримуючи гуманітарну допомогу, запевнили, що він встановлений саме у їхньому місті, є туристичною привабою і символом тієї місцевості, звідки вони прибули.

Вже півроку війни, а родина пана Миколи та пані Ренальди з 4 дітьми, - чотирирічним Алланом, одинадцятирічною Емілією, дванадцятирічною Афелією, п'ятнадцятирічним Раміром, - прибула в евакуацію до Львова тільки тепер.

«Ми нізащо не покинули би своє місто, - каже пан Микола, глава великої родини, - якби не загроза вибуху на Запорізькій атомній електростанції».

І справді, якщо глянути на карту, то можна відразу помітити, що Кам'янка-Дніпровська зручно розмістилася на стику трьох областей – Запорізької, Херсонської та Дніпропетровської.

Саме місто розташоване на лівому березі Каховського  водосховища, на протилежному березі якого розкинувся Нікополь, по якому ворог щодня б'є гарматами, а на схід від Кам'янки-Дніпровської – Енергодар, зі своїми грізними блоками Запорізької АЕС, готовими заразити з дня на день радіацією півсвіта.  

Тож родина пана Миколи прийняла виважене і правильне рішення – виїхати в евакуацію подалі від таких несамовитих загроз сучасної війни із затятим ворогом з Півночі. Нині ж у владі вже залунали голоси про те, що пора оголошувати обов'язкову евакуацію мешканців з цієї місцевості, доки є можливість не потрапити під радіоактивне зараження. За підрахунками науковців, це стосується 400 тисяч осіб, що приживають у прилеглій до АЕС 50-кілометровій зоні можливого радіоактивного зараження.

Але не тільки ця загроза спонукала родину покинути насиджене місце. У наймолодшого сина, чотирирічного Аллана, проблеми із серцем.  Мав уже дві операції. Лікарі присвоїли йому інвалідність. Тож для лікування хлопця потрібні відповідні лікарі-кардіологи. За чутками, каже п. Микола, такі є й у Львові. І вони дуже сподіваються на їх допомогу.

В даний час родина п. Миколи вже кілька днів живе на квартирі у львівських добродіїв. Що робити далі, буде видно по загальній ситуації на фронті, а також від того, чим завершиться конфлікт на атомній електростанції в Енергодарі. Якщо буде вибух, то довколишня 50-кілометрова зона стане непридатною для життя на десятиліття. Тому повертатися не буде куди навіть після перемоги над ворогом.

Так як візит у Червоний Хрест цієї родини припав на переддень навчального року, то їм разом з продовольчим і гігієнічним наборами було видано і два ранці від ПСП – команди Львівської ОО ТЧХУ. Дітям у школі пригодяться. Газдині ж, п. Ренальді, у Червоному Хресті видали кухонне начиння. І хоч це одноразова допомога, але інтуїція підказує, що такі зустрічі будуть ще не один раз. Зіпнутись на ноги під час війни на новому місці ще нікому не було легко. І допомагати треба таким людям всією громадою. Разом – ми велика сила!

Фото – Ірини Апостолюк

Прес - служба Львівської ОО ТЧХУ