БЕЗ  ЗДОРОВОЇ  ЇЖІ  І  ВІЛ  НОГИ  ПРОТЯГНЕ

Метою Дня здорового харчування є звернення

уваги сучасного суспільства до проблем харчування.

Здорове харчування (здорова дієта) — це харчування, яке забезпечує ріст, нормальний розвиток і життєдіяльність людини, що сприяє зміцненню її здоров'я, попереджає розвиток захворювань та сприяє здоровому довголіттю та омолодженню.

Їжа — основа життя всіх живих організмів. Хоч ставитися до свого раціону з наукової точки зору люди почали порівняно недавно, всі ми знаємо, що їжа прямо впливає на функціонування наших органів та систем, і цей вплив не завжди позитивний. Проте знання ще не означають застосування їх на практиці, і відмовитися від шкідливих, але смачних продуктів чи надто калорійних  страв іноді буває важко. Для того, щоб люди якомога більше дізналися про переваги здорового харчування, змінили на краще свої харчові звички та зміцнили здоров’я, існує спеціальне свято — День здорового харчування, який відзначають щорічно 2 червня.

ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ ВІДЗНАЧАТИ ДЕНЬ ЗДОРОВОГО ХАРЧУВАННЯ?

Ми схильні вважати здорове харчування сучасним досягненням, але насправді люди усвідомили зв’язок між їжею та здоров’ям дуже давно. Древні греки вважали, що гарне самопочуття залежить від правильного балансу між чотирма рідинами в організмі і що зміни в дієті можуть відновити цей баланс, якщо він раптом порушився. Чимало античних філософів присвячували впливу харчування на здоров’я цілі трактати, а відомий вислів Гіппократа про те, що для людини їжа має бути ліками, а ліки — їжею, не втратив популярності досі.

Певні продукти люди здавна використовували з метою впливу на здоров’я.  Приміром, єгипетські фараони включали до раціону рабів на будівництві пірамід часник, який мав додавати сили й витривалості, а давньогрецькі спортсмени – олімпійці з тією самою метою перед змаганнями харчувалися майже виключно м’ясом.

СЕРЕДНІ ВІКИ

В Середні віки ставлення до харчування змінилося, адже в християнстві вважалися гріхом обжерливість та навіть отримання насолоди від їжі,  до того ж з’явилася практика суворих постів. В Київській Русі теж утримувалися від певних продуктів протягом різних сезонів — про це свідчать поради в рукописному «Ізборнику Святослава», датованому 1073 роком. Наприклад, у травні нашим предкам не радили їсти свинину, а у вересні — пити молоко. Також в давньому документі вказано, що не всі продукти є корисними, і дано рекомендації щодо харчування в піст і на свята.

В XV столітті геніальний Леонардо да Вінчі, серед іншого — знавець анатомії й фізіології людини, порівняв процес травлення та обміну речовин в організмі з горінням свічки. Також він чи не найпершим визначив негативний вплив жирної їжі на стан кровоносних судин.

Медик флоту Великобританії Джеймс Лінд багато років спостерігав за випадками цинги, що розвивалася в моряків у тривалих рейсах. Проаналізувавши їхнє харчування, Лінд відмітив, що до раціону входили в основному м’ясо, хліб і жодних фруктів та зелені. В 1747 році лікар вирішив додавати в меню моряків лайми й цинга дуже швидко відступила. І хоч до відкриття вітаміну С мало пройти ще багато років, проте завдяки цьому досвіду уявлення лікарів про харчування стало змінюватися, а цікавість до експериментів у цій сфері зросла.

ЕПОХА ПРОСВІТНИЦТВА

В епоху Просвітництва наука й медицина почали стрімко розвиватися і в 1770-х роках французький хімік Антуан Лавуазье представив свою концепцію метаболізму — перетворення в організмі їжі та кисню на тепло і воду. Завдяки дослідженням в області фізіології Лавуазье вважають основоположником наукових знань про харчування. 

Роботи німецького вченого Юстаса Лібіха в області хімічної природи харчових продуктів — вуглеводів, жирів та білків на початку XX століття призвели до відкриття вітамінів. Власне термін «вітамін» ввів у обіг польський біолог і хімік Казимир Функ. Слово походить від латинських слів «віта» — життя та «амін» — азотовмісна речовина. Функу вдалося виділити з неочищеного рису вітамін В1, що виявився ліками від хвороби бері-бері. Згодом вчені довели відсутність стосунку вітамінів до амінів, проте назва «вітамін» прижилася. В наступні роки різними дослідниками було відкрито й інші вітаміни, зокрема, вітамін С виявили в 1928 році, а вперше синтезували в 1933-му. Останнє відкриття вітаміну сталося в 1948 році — це був вітамін В12.

1950 – 1990 РР

В 1950-х – 1970-х роках в розвинутих країнах не було нестачі в продуктах та вітамінного дефіциту, проте ріст захворювань, пов’язаних з харчуванням, змусив спеціалістів дослідити вплив цукру й жирів на здоров’я людей. Було виявлено зв’язок надлишку цих продуктів з серцевими захворюваннями, цукровим діабетом та онкологічними недугами. В кінці 1970-х в США на державному рівні  всім рекомендувалися низькожирові дієти, проте згодом деякі джерела жирів реабілітували — наприклад, вершкове масло визнано корисним продуктом при споживанні його в розумній кількості. 

В 1970-х – 1990-х роках в світі почалася практика збагачення харчових продуктів мікронутрієнтами — вітамінами й мінералами.  З’явилися численні й дуже популярні дієти для зниження ваги — наприклад, дієта Аткінсона, дієта за групами крові тощо. Проте високоефективної й безпечної дієти, яку можна було б використовувати тривалий час, досі не вигадано. Це стало ще одним доказом на користь здорового харчування — збалансованого та без крайнощів.  В подальших наукових дослідженнях вчені довели важливу роль в харчуванні людини біологічно активних речовин — поліненасичених жирних кислот, фітостеринів, каротиноїдів, терпеноїдів, полісахаридів, харчових волокон та інших.

СЬОГОДЕННЯ

В сучасному світі вивченням теорії й практики харчування займається наука нутріціологія, яка виникла на основі комплексу знань людства з хімії, біології, фізіології та гігієни.

Нутріціологія вивчає все, що має відношення до продуктів та питань харчування. Важливим доповненням до нутріціології виступає наука дієтологія — в її компетенції створення конкретних раціонів з правильної та здорової їжі. 

Фото – ілюстративне

За джерелом:

https://daytoday.ua/podiya/den-zdorovoho-kharchuvannia/