ЮВІЛЕЙ, ЯК ПІДСУМОК І ЗАКЛИК ДО СПІВЧУТТЯ

У м. Винники в Центрі підтримки ім. Олесі Саноцької,

10-11 червня, відзначили 20-річчя Спільноти «Емаус-Оселя»

У ювілейній програмі святкування було багатьох цікавих заходів: вуличний гаражний розпродаж, створення модних образів за допомогою запрошених стилісток, частування з польової кухні, фотовиставки Ростислава Шпука "Без Ознак Мистецького Життя" та "Oselyata" фотографині Робін Аліши Клеменс і письменниці Лізи Вейди з Нідерландів, творчі майстер-класи для дорослих та дітей, настільний теніс та розваги на свіжому повітрі.

Учасників свята запросили  до участі в благочинній лотереї, на ексклюзивні екскурсії до сортувальні “Оселі”, де вживані речі отримують друге життя, а для тих, хто не зміг потрапити на урочистості фізично, мав нагоду приєднатися до них на відстані, завдяки  медіапідтримці мандрівного радіо Skovoroda, яке вело прямий репортаж.

З радіопрограми слухачі дізналися, що більшість людей, котрі живуть на вулиці чи у притулках для бездомних осіб – це дорослі сироти, бо вони виросли в інтернатах або ж дорослі, котрі отримали виховання у неблагополучних сім’ях.

Якщо, наприклад, діти-сироти отримують сяку-таку допомогу, доки є неповнолітніми, то як тільки вони стають дорослими, суспільство очікує, що вони даватимуть собі раду не гірше за дітей, котрі виросли у звичайних сім’ях. На жаль, ці люди не мають основних знань і навичок, необхідних для самостійного життя. Не було у них і відповідної підтримки суспільства, щоб мати хороший старт в самостійному житті. Тож саме вони часто потрапляють на вулицю.

Та буває так, що на вулиці можуть опинитися і люди, в яких все виглядає на перший погляд добре. Серед мешканців спільноти були і такі, хто мав по два дипломи про вищу освіту, був у минулому хорошим хірургом, військовим високого рангу, випускником консерваторії і навіть стриптизером.

Найбільш шокуючий випадок був з одним мешканцем, котрий багато років жив у психіатричній лікарні. Через реорганізацію медичного закладу, його нарешті виписали звідти, і він...опинився на вулиці. Через якийсь час прийшов у притулок для бездомних “Оселю”. Коли зайшла мова про відновлення його документів, то у РАЦСі видали Свідоцтво ... про його смерть. Все це сталася тому, що у такий спосіб родичі позбулися зайвого для них спадкоємця квартири у Львові.

А чи знали ви, що “Оселя” відкрила першу в Україні благодійну крамницю?

Ні, “Оселя” не сама придумала такий формат соціального підприємства, коли одні люди віддають непотрібні їм, але ще добрі речі, а інші люди можуть їх придбати. Перша благодійна крамниця була започаткована Армією Спасіння ще у 1897 році, але до України ця практика прийшла аж у 2007.

Працівники “Оселі” бачили як успішно працюють благодійні крамниці у цілому світі і, незважаючи на ризики та можливе несприйняття такого формату благодійності у Львові, все - таки наважились спробувати.

Було нелегко. Деяким людям було важко змиритися з тим, що їхні речі потрапляють не безпосередньо у руки бездомних, а до крамниці, навіть якщо ці речі – це взуття чи одяг, що вийшли з моди, чи навіть старий касетний магнітофон.

Продавці терпеливо пояснюють, що за виручені кошти в «Оселі» купують бездомним харчі, медикаменти, засоби гігієни та інші речі першої необхідності, проводять оплату комунальних послуг у будинку, де вони миються і перуть одяг. 

#ЛьвівськаОбласнаОрганізаціяТоваристваЧервоногоХрестаУкраїни передала сюди нещодавно дві пральні машини, щоб зменшити фінансове навантаження на оплату комунальних потреб Центру підтримки безпритульних.

Напередодні ювілею забрали з друкарні спецвипуск журналу “Просто неба”, який авторський колектив підготував до 20-річчя спільноти “Емаус-Оселя”. За останній рік мільйони українців залишилися без дому і в цьому номері автори описали ту трагедію, яка виникає в житті кожного, коли людина втрачає через обстріли свій дім і постає проблема як його відбудувати.

 В журналі поділилися досвідом роботи з безпритульними людьми в «Оселі» і зібрали свідчення, роздуми та історії від людей, котрі мають цей страшний досвід - бездомності.

До спецвипуску долучилися:  Галина Вдовиченко, Diana Popfaluschi, Максим Ольґа, Устина Стефанчук, Eugenia Senik, Володимир Рафєєнко, Юлія Ілюха, Інна Анісімова, Anna Gruver, Halya Kerosina Shyyan, Iya Kiva, Maria Baglay, Оксана Васьків.

Над номером працювали: Наталія Саноцька, Maryana Sokha, Григорій Семенчук, Evgenia Nesterovich. Дизайн і верстка Альони Олійник. Обкладинка Bogdana Davydiuk. У журналі використані фото Ростислав Шпук, Сашко Горонді та ін.

Автори сподіваються, що цей випуск журналу дасть читачам матеріали для роздумів та допоможе знайти способи пережити спільну травму втрати чи переживання за свій дім. Вони дякують також колишнім та теперішнім оселянам, котрі захищають цивільне населення у лавах ЗСУ (їх на сьогодні уже аж 12!), щоб кожен з нас міг жити і продовжувати свою роботу на благо нашої перемоги над підступним ворогом.

Тож треба тільки вітати, що ювілейні заходи пройшли в «Оселі» на високому рівні. Завдяки їм, все більше людей у Львові і його околицях будуть знати про життя бездомних, співчувати їм, і підтримувати цей осередок благодійності у міру своїх сил і можливостей.

Фото – учасників свята

#ЛичаківськаРОмЛьвоваТЧХУ #ЧХЛьвів #ЛООТЧХУ #ЧХдопомога #Ми_Поруч #ТЧХУ