8 травня - Всесвiтнiй день Червоного хреста. Традицiя добровiльно допомагати хворим була започаткувана ще у часи козацтва. Саме тодi з'явилися медсестри, якi допомагали пораненим у бою. Офiцiйно ж Червоний Хрест України розпочав свою дiяльнiсть пiд час Першої Свiтової вiйни. На той час Товариство пiдготувало i направило на фронт понад 100 тисяч медичних сестер, санiтарних iнструкторiв та дружинниць. Вiдтодi органiзацiя стала основною допомогою потребуючих. Як працює Львiвська органiзацiя Червоного Хреста,lviv.expres.ua розповiдає Валентин Мойсеєнко, голова Товариства Червоний Хрест у Львовi.
- Чим займається ваша органiзацiя?
- Щодня до Товариства Червоного Хреста у Львовi звертається понад сто людей! Ми створили патронажну службу, в якiй працює 102 патронажнi сестри. Вони щодня ходять до одиноких мешканцiв мiста, лiкують їх, перев'язують та годують. Вже понад п'ять рокiв наше товариство шукає загублену рiдню та друзiв, органiзувала службу розшуку, якою вже скористалися тисячi людей.
Також ми роздаємо людям одяг, медикаменти та продукти харчування. У кожному районi органiзовуємо безкоштовну їдальню, в якiй може поїсти майже сорок людей.
Також з iнших країн, де є Товариство Червоного Хреста, щороку до Львова привозять близько сiмдесяти тонн медичного обладнання, лiжка, ходулi, кардiологiчнi апарати. Один з таких апаратів вартує до трьохсот тисяч євро. З-за кордону надають допомогу школам, привозять парти та стiльцi.
- Як можна отримати вашу допомогу?
- Найперше треба подати iнформацiю про людину, якiй необхiдна допомога. Для цього ми розмiщуємо через iнтернет та ЗМI телефони товариств по всiй Українi. Якщо людина звертається до нас, то ми розглядаємо її прохання i надаємо допомогу. Також спiвпрацюємо з лiкарнями, якi нам кажуть котрi люди хворi i не мають коштiв на лiкування. Звiсно, якщо до нас приходять батьки, яких хвора дитина i просять дати мiльйон гривень, то таких коштiв у нас нема i ми не можемо допомогти.
- Що можна принести до вас для допомоги потребуючим?
- Все, що маєте i що вам не потрiбне. В кожнiй хатi є зайвi речi, якi iнколи люди просто викидають або вони просто валяються десь на горищi. Часто приносять до нас дитячий одяг, колготи, штани, спiднички, сорочки, рiдше - дорослий одяг, i то переважно жiночий, та взуття. Також несуть постiль, тарiлки, сковорiдки та чашки. Одного разу принесли холодильник та мiкрохвильову пiч.
Переважно здають речi небагатi люди, рiдше стають добровольцями бiзнесмени, в яких непотрiбних речей набагато бiльше нiж в будь-кого. Коли сталася трагедiя з Японiєю люди масово кинулись приносити грошi та перераховували на рахунки, якi ми показували по телебаченню. Здебiльшого "останню копiйку" вiддавали пенсiонери, якi приносили вiд п'яти до двадцяти гривень.
- Чи були за час вашої роботи якісь випадки, які найбільше "врізалися" у пам'ять?
- Найчастiше згадую випадок, як два брати знайшли один одного через шiстдесят рокiв. Львiв'янин подав заявку в нашу службу, в якiй написав, що з братом розлучився пiд час Другої Свiтової вiйни, а той, ймовiрно, поїхав у США. Чоловiк залишив нам свої данi, i пiсля цього ми подали запит в Америку. Через мiсяць нам вiдповiли i надали всi координати українського американця, ще кiлька тижнiв i брати зустрiлися у Львовi. |
