Юліє, що найбільше тобі запам»яталося з усієї поїздки?

Це важко так відразу сказати. Але найбільше вразив візити у Будинок перестарілих.

Чим саме?

Тим, що німецьким медсестрам вдалося створити для своїх підопічних домашній затишок. З поганим настроєм туди заборонено входити взагалі. Ти мусиш мати зачіску, бути веселою, а якщо не виходить, то хоча би привітною. Маєш принести з собою квіти. Якщо ні, то печиво, цукорки…І треба знати, хто що любить.

А де цей Будинок?

У Ліхтенфельзі. У ньому проживає небагато людей похилого віку: не більше двох десятків. Довкола – клени, яени, буки. Між цим усім – вигадливої форми клумби. Зараз там – айстри, чорнобривці, і, звичайно, троянди.

А як харчуться мешканці цього притулку?

По можливості. Хто може ходити, приходить у їдальню. Хто вже не піднімається з ліжка, того сестри годують з ложечки…

А помирає людина, як ховають?

На наших очах, на щастя, ніхто не помер. Але вони всі мають спеціальну страховку. Мабуть, контора з ритуальних послуг виконує цю сумну місію.