ХАТИНА  НА «КУРЯЧИХ НІЖКАХ»

Нема людини – нема проблеми. Так казали колись. А як нема цілого села? То ще краще ?! Проблем – меншає, землі – більшає. В Україні ж щотижня зникає одне село (!) Про це заявив заступник міністра аграрної політики Микола Безуглий, даючи інтерв»ю радіо «Свобода».

Причиною цього, за словами фахівців, є міграція та демографічна криза. За останні 20 років сільське населення України зменшилося на 2,5 мільйона осіб.В Україні більше половини сільських жителів, стверджують соціологи, безробітні. Окрім того, зростає кількість населених пунктів, в яких взагалі немає дітей і молоді. Наприклад, станом на 2005 рік, у кожному п'ятому українському селі не було дітей до 6 років.

Зараз третина населення України живе у селах. Проте, кількість сільських жителів зменшується, люди втікають до міст, як це було і за колгоспного радянського ладу. Фінансування розвитку конкретних сільських населених пунктів - практично відсутнє. «Середньостатистичний український сільський житель отримує з бюджету деколи у десятки разів менше, ніж міський», — повідомляє радіо «Свобода».

Від такого життя – невідомо шо зробити можна. В Херсонській області, наприклад, пенсіонер, затиснутий з усіх боків лещатами обставин, не впав духом, а …здійснив мрію дитинства - побудував на двох осиках невеличкий будиночок у стилі Тома Соєра. Цей герой - мешканець села Буркути, що на Херсонщині, Борис Куртович (на знімку - вгорі). Раніше  він працював лісником у Криму.

Будинок на деревах пенсіонер побудував кілька років тому, - пише місцева газета «Вгору». Ім'я у чудернацького помешкання - «Козацька варта». Піднятися до цікавого помешкання можна по залізній драбині. Всередині будинку невеличка, але затишна кімната: ліжко, робочий стіл, портрети батьків, на протилежних стінах висять два годинника (і обидва показують час неправильно).

На кожній стіні – по вікну: на село, на озеро, і на поле з лісом. Внизу під будиночком – столик і дві лавки для душевних розмов. «Буває, виходить з лісу мисливець з рушницею і стріляє по моїх фазанах. А я увімкну свій прожектор та трохи полякаю їх з дерева», – розповів Борис Куртович про своє буття. «Як колишній лісник, проводжу бесіду, щоб лишили пташок у спокої», – додав він.

Влітку у Куртовича збиралися друзі та рідня. Наперебій просилися пожити у його хатинці – усамітнитися, подумати, відпочити від цивілізації і просто повернутися до своїх дитячих мрій. Про здоровий спосіб життя, який пропагує на своїх плакатах Червоний Хрест, треба не тільки читати, чухати потилицю, але і братися колись за його втілення у життя. Нехай не у такий курйозний спосіб, але чим ближче сучасна людина до природи - тим краще.

Прес-служба Личаківської РО ТЧХ м. Львова

за матеріалами інтернет-видання: http://www.vgoru.org/modules.php?name=Statistics&op=Stats