СКІЛЬКИ   Б  МОТУЗЦІ  НЕ  ВИТИСЯ…

Частина УІ. "Шахова гра" продовжується

Сьогодні, 18 листопада, біля Львівської обласної прокуратури відбувся брифінг журналістів газети «Еспрес» з приводу позиції Міністерства освіти у справі нібито лікаря А. Слюсарчука. Світлана Мартинець, ініціатор журналістського розслідування (на знімку), зачитала з цього приводу звернення, яке можна почути на сайті за адресою:  http://zik.ua/ua/news/2011/11/18/320044

Все, про що йшлося у зверненні, можна було передбачити наперед. Жодних несподіванок: екзотичне «покарання букетом» Д. Табачника дістало своє нове продовження. Капкан для міністра, що й казати, серйозний. Але з нього, при певних обставинах, можна знайти вихід, щоб не відправляти високопосадовця у відставку.. Перший – догана Президента, другий – ніби то передоручення обов»язків міністра освіти іншій людині, залишивши за Д.Табачником номінальні функції, третій - відправка на довготривале санаторне лікування, щоб тим часом все вляглося і призабулося..

Про все це не варто би навіть було писати, тому що тут все прораховано і жодних несподіванок не буде. А ось вісті від тих людей, які в силу своїх службових обов»язків зіткнулися нині із незвичайним в»язнем, таки стривожили.

«Взятий під варту Андрій Слюсарчук у Львівському СІЗО поводиться нормально, жодних застережень щодо нього від співкамерників чи працівників СІЗО наразі не надходило», - про це 18 листопада у коментарі ЗІКу повідомив начальник Львівського СІЗО Богдан Гальчишак, зазначивши, що особисто поки з ним не спілкувався.

Про умови утримання Слюсарчука начальник СІЗО повідомив: «Невеличка камера, розрахована на чотирьох осіб, на сьогодні там є три чоловіки».

На запитання, чи бере ув’язнений тюремну їжу, Гальчишак відповів: «Аякже. Ми три рази в день харчуємо».

Начальник СІЗО розповів, що оскільки Слюсарчук перебуває під слідством, доступ до нього обмежений. «На сьогодні з ним працює тільки слідчий, який веде кримінальну справу. Якщо треба надати медичну допомогу – приходить фахівець з медичної служби – надає допомогу. Так доступу до нього нема», – зазначив Гальчишак.

Щодо того, чи не бояться працівники СІЗО застосування щодо них гіпнотичних можливостей з боку Слюсарчука, начальник СІЗО відповів:

«Та ні. Ми ж працівники з досвідом. У нас заступники, начальники відділів мають великий досвід роботи – працюють по 10-15 років. До нас не так легко застосувати гіпноз».

Таке бравурне запевнення може свідчити лише про те, що, справді, в СІЗО гіпнотизери потрапляють дуже рідко. Тільки тоді, коли самі цього …бажають. Як це було, наприклад, з Вольфганом Мессінгом, котрого хотів запроторити за грати Й. Сталін. Але коли той побачив, як екстрасенс вільно проходить без перепустки всі кордони охорони, передумав і відпустив на волю.

Доля А. Слюсарчука вирішувалася цілих три дні, коли слідчий то подавав документи у суд, то забирав їх назад на доопрацювання. Отож, коли всі, хто задіяний у цій «шаховій комбінації» дійшли згоди, що для успіху їх справи треба, щоб арештант трохи відпочив на нарах, а також, можливо, розповів слідчим деякі потрібні деталі скоєних злочинів, суд виніс рішення про арешт. Ми ще не раз будемо дивуватися «перлам», які скоро  віялом посипляться навсебіч, тільки но міліцейське розслідування почне набирати оберти.

Тим часом давайте пригадаймо собі, що таке «гіпноз» у інтерпретації авторів електронної енциклопедії «Вікіпедія»:

«Гіпно́з або Навіювання (грец. υπνος — сон) - тимчасовий стан свідомості, що характеризується звуженням його обсягу і різким фокусуванням на утриманні навіювання, що пов'язано зі зміною функції індивідуального контролю і самосвідомості. Стан гіпнозу настає в результаті спеціальних впливів гіпнотизера або цілеспрямованого самонавіювання. У більш загальному сенсі гіпноз це соціально-медичне поняття про комплекс методик цілеспрямованого словесно-звукового впливу на психіку людини через загальмованому певним способом свідомість, що приводить до несвідомого виконання різних команд і реакцій, що знаходиться при цьому в штучно-викликаному стані загальмованості організму - дрімоти або псевдосну.

У сучасних уявленнях на відміну від уявлень, висловлених Павловим І.П., гіпнотичний стан або транс відносять до окремого режиму роботи мозку і тіла. З точки зору сучасних уявлень, гіпнотичний стан є пост-стресовою реакцією організму. У відповідь на гіпногенний стрес запускаються природні адаптаційні механізми, чим і обумовлені такі гіпнотичні феномени, як Анальгезія, анастезія, амнезія та багато інших. Саме наявністю гіпногенного стресу і поетапної адаптації до стресу обумовлений в більшості випадків терапевтичний ефект у ході гіпнотерапії (у даному випадку вплив та реакцію організму і психіки можна порівняти як до адаптації до будь-якого не специфічні стресу. Подібним способом обумовлений і терапевтичний ефект від будь-яких фізіо-процедур і емоційно-стресової терапії)»: http://uk.wikipedia.org/wiki/Гіпноз

Це тільки побіжна характеристика такого складного явища, як гіпноз. Наука його вивчала впродовж століть, вивчає нині і буде вивчати завтра. Тож враховуючи природні здібності нібито лікаря А. Слюсарчука, його двадцятилітні навики і тренінг у експериментах з людським мозком, краще завжди мати під рукою крім міліцейської, ще і санітарну бригаду з психлікарні на чолі з досвідченим психіатром. В»язень на цей раз – незвичайний. Унікальний в усіх відношеннях.

Вже тепер можна запитати себе, чи суд визнає його осудним ? Адже він уже тепер своєю поведінкою на увесь світ заявив: «Не відаю, що творю». А додасть сюди довідки з інтернатів, у яких вчився і виховувався, результати психіатричниї експертизи, на якій він вже зуби з»їв…Що тоді? Як довести його вину?

То чи варто гаяти час? Псувати на протоколи і різні зізнання такий дорогий зараз папір ? З такими «геніями» повинні мати справу судмедесперти психлікарні. І то не львівської, а такої, де можуть неупереджено розібратися: симулянт, чи ні – найбільший містифікатор наших днів А. Слюсарчук.

На знімку: С. Мартинець зачитує на брифінгу Звернення.

Фото – кореспондента ЗІКу М.Стрільціва

Прес-служба Личаківської РО ТЧХ м..Львова