ПОДОРОЖ  ДО  СВЯТИХ  МІСЦЬ НА  ДНІПРОПЕТРОВЩИНІ

Бабушкінська районна організація Товариства Червоного Хреста м. Дніпропетровська, напередодні дня св. Миколая, організувала для дітей з обмеженими можливостями і дитей-сиріт з ДНВЦ №2 поїздку у Свято-Покровський храм села Рубанівське.

Свято-Покровський храм в селі Рубанівське розташований на живописному березі ставка, що поблизу річки Роставиці.

Раніше його називали "Червоною церквою" за кольором цегляних стін. Храм побудований в середині XIX ст. Катериною Василенко, вдовою надвірного радника І. Василенка.

На території храму знаходиться етнографічний «Музей просто неба».

Тут було багато такого, що давно вийшло з ужитку в українських родинах наших днів. Воно - предмет вивчення етнографів.

Прочанам так спдобалося у музеї, на його дворі, що дехто вирішив сфотогравутися на добру згадку про цю поїздку біля екзотичних копичок сіна, а також біля експонатів, дбайливо підібраної експозиції..

Відвідавши музей, прочани ознайомилися не тільки з предметами українського побуту, а також із життям і діяльністю письменника Івана Манжури, співця Придніпровського краю, збирача фольклору, поета, казкаря..

У подарунок кожному вручили збірку казок Івана Манчжури «Божа тростина», видану до 160-річчя письменника.

У Свято-Покровському храмі прочан привітно зустріла настоятелька Ганна.

З нею діти поговорили на різні теми, що їх цікавили: про духовне і вічне. Вона роздала їм освячені образки з ликами святих.

Черниця подарувала кожному натільні хрестики та іконки. 

У кожного бажаючого була можливість відвідати святе джерело, яке дарує зцілення і молодість

. 

Вода у джерелі - крижана, прозора, майже Йорданська.

Всі прочани у трапезній мали можливість підкріпитися стравами, якими у піст в обителі годують і гостей, і духовних осіб.

За обідом приходили на гадку різні думки. Серед них - сакраментальна: "Не хлібом единим живе людина"

Підкріпившись, прочани втирішили продовжити свою подорож до святих місць.

В цей же день вони побували у Свято-Знаменському жіночому монастирі, заснованому у 1903 р. на честь ікони  Божої Матері «Знамення».

У другій половині XIX сторіччя вдова надвірного радника, потомствена дворянка Василенко Катерина Павлівна в своєму маєтку на березі річки Роставіці побудувала Свято-Покровський храм, а після відвідин Єрусалиму, вона вирішила залишити мирське життя і на свої кошти побудувати жіночий монастир.

На початку 80-х років XIX століття вона звернулася в Екатерінославськую духовну Консисторію з проханням, про заснування на землі, що належить її, при хуторі Розгульному Олександрівського повіту - жіночої общини в ім'я ікони "Знамення" Божої Матері. На це було дано дозвіл імператора Миколи II.

Ця ікона (на знімку вверху) - одна з реліквій Церкви, про яку докладно описано в книзі "Пізнай свій обряд". Головною святинею монастиря, особливо шанованою черницями і віруючими Дніпропетровської єпархії, є ікона "Знамення" Божої Матері.

Прочани з Дніпропетровська за традицією запалили свічки, і залишили їх у храмі, як прохання до Всевишнього про прошення гріхів.

Настоятельниця монастиря разповіла про його історичне минуле та про святих, зображених на іконах.

Навіть стрільчаста стеля і арочноподібні двері тут дихають історією і навіюють у хмарах ладану і запаху воску богомільні думки ще зовсім молодим людям.

Прощатися зі святими місцями було сумно, але поїздка завершувалася і кожен поспішав кинути прощальний погляд на іконостаси, вівтар, образи. У цю мить, прочани, мабуть, кожен для себе вирішував, чи приїде ще коли-небудь сюди знову, чи вистарчить вражень і від цієї поїздки. Просвітленими, духовно очищеними вони повернулися додому.

Джерело: http://red-cross.at.ua/news/palomnichestvo/2011-12-13-149