ЄДИНИЙ ТА НЕ ОСТАННІЙ

        До 85-річчя Теодора Григоровича Дячуна — вчителя 

        та підопічного Білоцерківської міської організації

        Товариства Червоного Хреста України

  Червоний Хрест робить стільки хорошого й корисного, що аби описати все, мабуть,  

 забракло би світових запасів паперу. І це прекрасно. Та ще краще, що постулати

 організації не змінюються століттями. Курс, якого вона тримається, націлений прямо

 на загальну злагоду, а будь-які відхилення недопустимі. Стабільність ідеалів і поглядів

 притаманна червонохрестівцям не лише в глобальному сенсі — кожен волонтер із дня в

 день продовжує свою вчорашню справу, знаючи, що повернеться до неї завтра. З цих

 маленьких благих вчинків і кується могутність червонохресного руху та запорука його

 зміцнення ще на сотні років уперед.

Осердя білоцерківських послідовників Анрі Дюнана теж не здає зайнятих у боротьбі за милосердя позицій, тримаючи їх до останнього. Адже й останній завжди може стати першим, оскільки допоки ти борешся — обставини на твоєму боці. Саме цьому вчить наших охотників людина, якій не раз довелося переконатися у вірності даного твердження на власному життєвому досвіді — єдиний в Білій Церкві воїн УПА Теодор Дячун. Здається, лише вчора він пускав під укіс фашистські ешелони та громив склади «червоних», а сьогодні є підопічним Білоцерківської міської організації Товариства Червоного Хреста України й святкує 85-й день народження. Дивишся на невисокого зморщеного дідуся і бачиш прудкого хлопця, лише очі натякають, що між ними десятиліття сталінських ГУЛАГів, різних знущань, заборон і обмежень радянської системи...

Своїм прикладом Теодор Григорович показав, що таке вірність ідеї, та чого вона може коштувати. Боротьба не гарантує перемоги, проте здатися — це завжди поразка. Пан Теодор ніколи не відступав. От і зараз, коли старість з усіх сил намагається зловити його до своїх тенет, він відмахується та залишається молодим, принаймні, в душі. Сам упівець зізнається, що досі спілкуватися з молоддю - йому куди приємніше та цікавіше, ніж із ровесниками.

То ж хіба це не найкраще свідчення життєздатності та невичерпного потенціалу вічного повстанця, якого язик не повертається назвати – останнім ?!

На фото: лідер молодіжного руху Червоного Хреста України з Білої Церкви  Катерина Жураківська вітає Теодора Григоровича з днем народження.

Оригінал інформації на сайті: http://red-cross.org.ua/news/2012-03-25-80