СКАСОВАНА СЕРІЯ
Катастрофа на ЧАЕС стала сумною
відмітиною у новітній історії України, хоча трапилася вона ще за часів СРСР.
Тож на ознаменування ювілейних дат «Укрпошта» час від часу друкує і пускає в
обіг пам»ятні марки. Колекціонери мають марки України
до 5-річчя, 10-річчя, а от до 25-річчя – ні.
Довший час відсутність такої серії була загадкою. Та
ось нещодавно знаний в Україні колекціонер і громадський діяч, почесний
філателіст АсФУ Валерій ЧЕРЕДНИЧЕНКО опублікував статтю «Біда поштової марки» у
газеті «Слово Просвіти», яку можна знайти за адресою: http://slovoprosvity.org/2012/02/27/біда-поштової-марки/
 
 
У ній він, зокрема,
зазначає:
«…Та
ось 2008 року відбулася зміна керівництва УДППЗ "Укрпошта” й новий генеральний
директор несподівано заходився, не шкодуючи зусиль і часу, знищувати ще молоду
й остаточно не сформовану поштову марку.
Навіть громадські звернення в усі
інстанції не змогли зупинити руйнівну безглузду навалу на прибутковий атрибут
державності.
Спочатку закрили популярний, всесвітньо
відомий журнал "Філателія України” та знищили не менш популярне комерційне
найменування "Дирекція "Марка України”, а потім ліквідували й саму Дирекцію та
розпорошили її виробничий творчий колектив. І уже 2009 року раптово,
посилаючись на нібито великі надлишки марок і маркованих конвертів, було
припинено друкування запланованих і очікуваних у країні й світі українських
знаків поштової оплати! Стан держави без поштово-філателістичного пульсу тривав
аж поки з гори не дали знати, що посади генерального директора недостатньо, щоб
пошта й країна жили без поштових марок, наділених особливими, ледь не
магічними, властивостями літопису та художнього відображення стану держави, за
що, до речі, вони, ці папірці, й удостоєні честі бути глобальним об’єктом
колекціонування людей усіх соціальних груп, від школяриків до королівських
династій і президентів країн. Тож через понад піврічну зупинку, пульс виходу
державних знаків поштової оплати нарешті відновися, але хронічна аритмія і
непередбачуваність негативно впливає на чисельність колекціонерів і не дає
спокою найстійкішим із них до сьогодні.
Після двох історичних періодів
(становлення й нанесення ледь не смертельної шкоди) настав третій етап —
"прикривання овечою шкурою”, коли під "фанфари” декларацій і дій нібито турботи
про філателію негативні процеси поглиблюються.
Замість ліквідованої Дирекції "Марка
України” було створено альтернативну структуру "Відділ філателії (виділено
В.Ч.) та забезпечення маркованою продукцією”. Окрім назви, парадокс ще й у
тому, що в відділі не тільки немає жодного філателіста, а й того впливового,
хто міг би слухати й розуміти своїх споживачів — колекціонерів. 
"Розроблено”, знову ж без участі АсФУ,
мертвонароджені "документи” "Стратегія розвитку філателії”(?!) та
"Перспективний план випуску поштових марок”.
Фахові поштові службовці та філателісти
добре знають, що основною цінністю, закладеною в їхньому предметі
колекціонування, є його поштово-державне призначення. Заходи ж пошти з метою,
аби привернути увагу колекціонерів і розширити коло добровольців оплачувати
послуги пошти й не користуватися ними, повинні бути дуже обережними й
виваженими. Виробництво марок лише для колекціонерів притаманне, як правило,
деяким невеликим позаєвропейським країнам. А тепер на такому шляху виявилася й
Україна. Справа забезпечення себе — великої країни — знаками поштової оплати
стала другорядною у порівнянні із перебраними на себе громадськими функціями
АсФУ.
Наочне підтвердження вище викладеного —
конверт із моєї колекції 1980-х років — часу піку отримання державою великих
грошових надходжень від реалізації радянських марок із залученням Всесоюзного
Товариства Філателістів — повернутий у Тернопіль його відправнику, відомому
філателісту О. В. Павлову поштовим відомством Ленінграда із відтиском штампа
"Возвращается. Почта СССР филателией не занимается”!
Некомпетентність і впертість,
конфронтація зі своїми споживачами-філателістами, невміння працювати не тільки
з громадською організацією, а й із художниками, Редакційно-художньою радою (до
того ж ослабленою виведенням із її складу найактивніших членів, як, наприклад,
відомого в країні та світі професора мистецтвознавства й богослов’я Д.
Степовика й талановитого художника М. Кочубея), зарубіжними колегами,
нездатністю встановити ділові контакти із службовцями апарату Верховної Ради,
причетними до формулювання постанов, у яких йдеться про випуски ювілейних
поштових марок, привели до таких наслідків:
— хаос і непередбачуваність у введенні в
обіг нових художніх мініатюр (перша марка 2011 р. з’явилася тільки 12 квітня,
зате в останній квартал із муками виходить ледь не половина річних серій марок
і блоків, серед яких, до речі, і "Щедра Україна. Весна” — 25 листопада);
— інерція минулих років поступово згасає
й крива якості марок відповідно опускається донизу ("Провідники козацьких
повстань”, "Сім природних чудес України”, "СНІД. 30 років” тощо);
— хронічний дефіцит у країні, художніх і
широковживаних знаків поштової оплати та спекулятивні випуски (див. "Урядовий
Кур’єр” від 17.05. 2011, "Голос України” від 30.07.2011 та інші в цьому
часописі публікації, "Літературна Україна” від 29. 09. 2011, журнал Універсум,
№ 9—10, 2011);
— принтерні зміни номіналів на вже
надрукованих марках, що можна співставити поруч із друкуванням відомчих грошей
(див. "Голос України” від 30.07.2011);
— не усвідомлення, що новий вид
діяльності пошти "Власна марка” — особлива, побічна послуга і не є повноцінним
знаком поштової оплати;
— пониження рівня енциклопедичності й
інтелектуалізму тематичних планів і вилучення з них уже оголошених і навіть
розроблених митцями проектів (спільний
українсько-французький випуск 2010 р. "25-річчя трагедії на Чорнобильській
АЕС”, "Народна дитяча іграшка”);
— нецивілізоване обслуговування своїх
клієнтів.
Ледь не кожній частині цього переліку
можна було б присвятити окрему статтю».
Як бачимо, у народі правильно підмітили: риба гниє з
голови. Колекціонери України і світу залишилися два роки тому без цілої серії
поштових марок. Як же бути? О, вакуум заповнили поштові знаки, випущені до
25-річчя Чорнобильської трагедії, у Білорусі.
Білоруси з пошаною ставляться до тих героїв, що врятували світ від ще бульшої катастрофи, яка могла розігратися у Чорнобилі. Вони це засвідчили і у філателії. Нижче - блок поштових марок, випущений до 10 річчя ядерної трагедії ув Поліссі.
Білоруські колекціонери мають у своїх клястерах також марки і до 20-ї річниці катастрофи на ЧАЕС, і конверти із спецпогашенням Першого дня, яке відбулося у Мінську 19 квітня 2006 р.
 
Та й інші держави
також віддали належне Чорнобильській тематиці. Причому, у різних країнах, і на
різних континентах. Нижче - взірці цих марок, колекція яких з кожним роком зростає.
 
 
Марки, розміщені
вище, свідчать самі за себе: Чорнобильські дзвони - чують у світі скрізь. Жаль
тільки, що їх сумна мелодія ще не долинає і не наповняє співчуттям до жертв ядерної
катастрофи серця керівництва нашої «Укрпошти».
Петро Гарматій, Почесний
зв»язківець України, голова віртуального філателістичного клубу «Милосердя»
| 
