РЕКВІЄМ  «НЕЗАБУДКИ  ПАМ’ЯТІ»

 Щоб виховати в учнівської молоді почуття

 патріотизму,  глибокого усвідомлення

 причин нелюдської суті геноциду

 українського народу, у закладах освіти

 Личаківського району м. Львова впродовж

 тижня, з 19 до 23 листопада, проходили

 заходи до Днів пам’яті жертв Голодомору

 1932-33 рр. та політичних репресій.

Водночас в усіх школах Личаківського району сьогодні, 23 листопада, було організовано загальнорайонну  акцію «Незабудки пам’яті». В одній з них, а саме у СШ-82, ми побували сьогодні , так як тут діє один з крупних осередків Червоного Хреста, який об’єднує 500 членів Товариства. Очолює його понад 10 років Галина Богданівна Моравська.

Реквієм розпочався  з молитви "Отче наш" і відбувався триступенево: о 9.00 у ньому взяли участь учні наймолодших класів. Через годину їх змінили старші діти. Ще через годину, завершили акцію, старшокласники

.

Розпорядником і організатором траурної церемонії були учні 11 «б» класу на чолі з класним керівиком Лідією Євгенівною Омельчук. Ними була організована почесна варта біля хреста-композиції, викладеної свічками пам»яті.

У вестибюлі було вивішено плакати, присв»ячені пам»яті жертвам Голодомору 1932-33 рр., серед яких центрвльне місце зайняла карта України на чорному тлі, всіяна «незабудками пам»яті».

Під час молитви-реквієму звучали поезії: «Вічний монолог», «Україна», «Біла молитва братика», «Українська нестерпна сюїта», «Ніч огорнула мою Україну», Молитва Катерини Мотрич за убієнних голодом у 1932-1933 рр. та інші поезії патріотичного характеру, спрямовані на формування національної свідомості майбутніх будівничих суверенної Української держави.

Процитуємо кілька поетичих рядків з вірша:«Боже, врятуй мою Маму!»

Мамо! Матусю! Рідненька!

Не покинь мене, моя ненька!

Не лети ти до синього неба,

Бо для доні тобі жити треба.

Твоя донечка їстоньки хоче.

Ось і мишка про жито шепоче...

Хоч не хліба мені, а зернинку знайти,

І до тебе тоді були б сили дійти.

Це зернятко тобі я усе б віддала,

Аби тільки. Матусю, була ти жива!

Боженька! Чуєш? Врятуй мою Маму?

Братика й тата вже кинули в яму.

Від голоду вмерло все наше село.

А людей тут багато-багато жило!..

Залишились тілько я і Матуся.

Тож до тебе, Єдиного, я зараз молюся!

Звучать свідчення Тихона Величко (йому сьогодні вже за 80 років):

«Смерть - це кінець життя. Вона буває важка й легка. Смерть від голоду - це довга страшна смерть. Люди від голоду втрачали розум. Були випадки, коли матері позбавляли життя своїх дітей...Сьогодні ми забули, викинули з пам'яті імена мільйонів наших співвітчизників, які загинули в голодному 33-му. Немає ні імен, ні хрестів, ні могил. Ніхто не знає, де покояться їхні останки. Що ми за люди?»

Від голоду в 30~ті роки загинули цілі покоління, а відтак було загублено історичну пам'ять нації, оскільки вмирали батьки, що не встигли передати досвід від свого діда - прадіда, вмирали діти, ще не навчившись говорити. Обірвався не один рід…

Боже Великий, Всевладний,

Яви нам свою могуть,

Дай розпізнати правду,

Праведників не забудь.

Дивляться в твої очі

Мільйони скатованих душ.

Пригорни їх, посели на спочинок,

Та їхнього сну не наруш!

Заступи нас і нашу державу

Од кривавих, лютих негод.

Всі ми - сущі,усопші, прийдешні

Твій пшеничний, безсмертний народ!

Сьогодні, коли від років геноциду минули десятки літ, ми не маємо права забувати народне слово правди і довічного прокляття, зіслане на голови катам!

Бо це слово здолало смерть, аби дійти до нас, збудити в наших серцях пам'ять про мільйони безвинно замучених предків, і застерегти від повторення страшних помилок. Пом'янімо душі померлих від голоду Хвилиною мовчання.

Прости нас, Господи великий

Прости ще раз, в останній раз

Позбав нас від такого лиха

І народи всі, і грішних нас.

Прости безумство наше, Боже,

Безвір'я й гордощі прости...

Хто в бідах наших нам поможе?

Спасти нас можеш тільки Ти.

Дай силу нам себе здолати,

Себе в собі перемогти,

Тебе благають діти й мати

Спасти нас можеш тільки Ти.

Пречиста Діво, Божа Мати,

Своїм нас сяйвом опромінь.

Дай сил гріхи нам подолати

На віки вічнії. Амінь!

На завершення  реквієму прозвучала молитва «Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни»…

Прозвучали також  пісні: «Свіча» (А.Май); «Свіча» (О.Білозір); «Молитва» (Т.Петриненко); «Україна» (Т.Петриненко); «Встань Україно» (Б.Ярема) у виконанні учнів школи та вчителів музичного мистецтва.

Фото – Остап Тимченко,

учень 11 «б» кл., волонтер Червоного Хреста

Ірина Апостолюк,

Голова Личаківської РО ТЧХ м. Львова