ЗАГОСТРЕННЯ   КОНФЛІКТУ

На знімку: сирійські біженці перетинають кордон між Сирією і Туреччиною Згідно з оцінкою міжнародного співтовариства, президент Сирії Башар Асад буде готовий застосувати хімічну зброю, якщо під питанням опиниться саме існування сирійського режиму. В останні тижні його влада значно ослабла, а значить, зросла і ймовірність застосування зброї масового ураження. Якщо президент Башар Асад застосує хімічну зброю проти повстанців, проти нього об'єднаються США,  Великобританія, Ізраїль, Туреччина і Йорданія, повідомляє британська The Times. Високопоставлене американське джерело повідомило, що Вашингтон і Лондон розробили план військової кампанії  з метою встановити контроль над сирійським арсеналом зброї масового ураження. В операції, яка може бути почата в будь-який момент, візьмуть участь 75.000 бійців елітних підрозділів. Коаліція не зможе отримати санкцію міжнародного співтовариства через вето Росії та Китаю в Раді Безпеки ООН. Юридичною підставою для проведення операції стане сам факт застосування хімічної зброї, який кваліфікується  міжнародним правом як злочин проти людяності. Нагадаємо, що у травні 2012 року близько 12.000 бійців спецпідрозділів американської і 18 союзних армій провели  в Йорданії масштабні маневри «Енергійний лев». Згідно з офіційними заявами Пентагону, метою навчань було відпрацювання допомоги біженцям і протистояння терористам. Однак незабаром з'явилися повідомлення про те, що насправді спецназівці готують захоплення сирійських арсеналів хімічної зброї. У жовтні The New York Times повідомила, що останнім часом в Амман зачастили високопоставлені американські військові. Близько двох місяців тому у Йорданію таємно прибув передовий загін армії США у складі 150 осіб. Його завдання — допомогти уряду цієї країни впоратися з хвилею біженців із Сирії і підготуватися до дня, коли режим Башара Асада почне втрачати контроль над арсеналом хімічної зброї. На початку грудня у західній пресі з'явилися повідомлення, згідно з якими сирійські військові хіміки почали заповнювати артилерійські снаряди зарином. Готова до застосування хімічна зброя концентрується на трьох об'єктах, розташованих в околицях Дамаску, Хомса і Алеппо. 3 грудня з попередженням на адресу сирійського режиму виступив президент США Барак Обама. «Світ пильно стежить за його діями. Застосування хімічної зброї стане трагічною помилкою, вся відповідальність за її наслідки  ляже на Асада», — заявив він. Цю точку зору поділяє і ізраїльське керівництво. «Разом з міжнародною спільнотою ми стежимо за розвитком ситуації у Сирії. Я чув важливу заяву президента Обами про сирійський ядерний арсенал. Ми одностайні в тому, що не можна допустити потрапляння цієї зброї в руки терористичних угруповань», — заявив глава уряду Біньямін Нетаніягу. Нагадаємо, у липні представник сирійського МЗС Джихад Макдісі на прес-конференції в Дамаску заявляв, що його країна може використовувати хімічну зброю в разі іноземного військового втручання. Макдісі зазначив при цьому, що хімічну зброю, якою володіє Сирія, ніколи не буде використано проти мирного населення. Довідка: Сучасне міжнародне право забороняє агресивні війни і заперечує війну як засіб вирішення міжнародних конфліктів. Однак практика міжнародних відносин свідчить про те, що держави порівняно часто використовують свої збройні сили для досягнення політичних, економічних та інших цілей, що призводить до різних воєнних сутичок (Корея, В'єтнам, Афганістан, Близький Схід, Югославія та ін.). Тому сучасне міжнародне право не може ігнорувати реальні можливості виникнення збройних конфліктів і не містити в собі норм, які регулюють ведення воєнних дій. Найважливіша мета цього - максимальна гуманізація застосування воєнних засобів і способів. Досягнення цієї мсти правовими засобами здійснюється шляхом: - обмеження воюючих у виборі способів і засобів ведення воєнних дій; - максимального захисту прав мирного населення й охорони цивільних об'єктів; - гуманізації правового положення воюючих (режим військовополонених, поділ на комбатантів і некомбатантів та ін.); - регламентації прав і обов'язків нейтральних держав у стосунках з воюючими. Ці напрямки (вимоги) часто розглядаються як принципи сучасного міжнародного права у сфері регламентації воєнних дій. Багато з них спочатку утворилися як норми звичаєвого права, а потім були закріплені в ряді міжнародних правових актів. До найбільш важливих міжнародно-правових документів у сфері регламентації воєнних дій варто віднести Конвенцію про заборону хімічної зброї 1993 р. Цим та  іншими міжнародними документами, а також існуючими звичаями у сфері ведення воєнних дій - установлені такі правила: Початок воєнних дій між державами повинен попередньо і недвозначно повідомлятись у вигляді мотивованого оголошення війни або ультиматуму з умовою оголошення війни (див. III Гаазьку конвенцію про відкриття воєнних дій 1970 p.). Проте варто враховувати, що, відповідно до визначення агресії, ухваленого Генеральною Асамблеєю ООН у 1974 р., сам факт оголошення війни, що, відповідно до ст. 51 Статуту ООН, не є актом індивідуальної самооборони, не перетворює цю оголошену війну з протиправної у війну законну. Учасниками воєнних дій є військовослужбовці держав, що беруть участь у збройному конфлікті, яких поділяють на комбатантів (безпосередньо воюючих) і некомбатантів (обслуговуючий персонал: інтенданти, медперсонал, духівництво та ін.). Некомбатанти мають право застосовувати зброю тільки для самооборони. Відповідно до Додаткового протоколу 1977 р. і Женевських конвенцій 1949 р., до нскомбатантів належать також військові юристи, кореспонденти, репортери Проти них не може бути застосована зброя. Зазначені особи, медичний і духовний персонал, що потрапили до ворога, не вважаються військовополоненими. Вони продовжують здійснювати свої функції і користуються заступництвом воюючої сторони. У випадку полону, і комбатант, і некомбатант користуються правом на режим військовополонених (за винятком, як було відмічено, медичного і духовного персоналу). Театром воєнних дій можуть використовуватися тільки території воюючих сторін. Не можуть використовуватися як театр воєнних дій території держав, що не воюють, а також демілітаризовані і нейтралізовані райони. Території з міжнародним режимом також не повинні використовуватися як театр воєнних дій (наприклад, космос, морське дно, відкрите море і повітряний простір над ним). Нейтральні держави не мають права надавати будь-якого сприяння воюючим. Вони також не повинні піддаватися будь-яким зазіханням із боку воюючих, але у випадку таких зазіхань можуть застосовувати свої збройні сили для їх відбиття. Мирне населення в зоні воєнних дій не повинне піддаватися нападу або будь-якому насильству з боку воюючих. Воно недоторканне. Недоторканні також об'єкти, необхідні для забезпечення життя мирного населення, та об'єкти приватної власності. У сфері методів, засобів і способів ведення воєнних дій у загальному плані сформульовані два основні принципи: - "право воюючих на вибір засобів нанесення шкоди противнику не є необмеженим" (див. Додаток до четвертої Гаазької конвенції 1907 р. і Додатковий протокол до Женевської конвенції про захист жертв війни 1977 p.); - заподіяння надмірних страждань людям і шкоди природному середовищу (довгострокового збитку) неприпустиме (див. Петербурзьку декларацію 1868 p.). До заборонених дій варто віднести: - напад без оголошення війни; - віроломство; - заяву про те, що нікому не буде помилування; - бомбардування цивільних незахищених об'єктів. Зокрема ст. 88 Конвенції ООН із морського права говорить: "Відкрите морс резервується для мирних цілей". - використання екологічних методів і засобів, спроможних завдати серйозної шкоди навколишньому середовищу (затоплення, цунамі, озонові діри, хімічні та бактеріологічні зараження та ін.); - застосування хімічної та бактеріологічної зброї проти живої сили; - застосування ядерної зброї (хоча це поки що є правовою проблемою); - застосування протипіхотних мін; - застосування запалювальної зброї; - застосування лазерної зброї як засобу осліплення; - необмежену підводну війну та ін. Міжнародно-правова відповідальність держав за протиправні дії в період збройних конфліктів грунтується на положеннях Статуту ООН, і завдяки цьому може бути політичною або матеріальною. Міжнародно-правова відповідальність індивідів за воєнні злочини і злочини проти людства визначається, зазвичай, національним законодавством держави, проти котрої (або її громадян) були спрямовані ці злочини. В особливих випадках можуть бути використані міжнародні процедури покапання. Фото – http://www.radiosvoboda.org/content/article/24766084.html  Джерело - news.dt.ua