ПРАВОЗНАВСТВО НА ЩОДЕНЬ

Львівський техніко-економічний коледж 

започаткував свою історію з Львівського технікуму

житлово-комунального будівництва, який був 

створений майже 70 років тому. У 2006 р. 

Львівський техніко-економічний коледж увійшов 

як структурний підрозділ до складу НУ «Львівська

політехніка».

Коледж розташований у сучасному 5-поверховому навчальному корпусі із власними майстернями, спортивним залом, бібліотекою з читальною залою, гуртожитком та профілактичним центром з басейном.

Директор коледжу - кандидат економічних наук, доцент, Заслужений працівник освіти України  Роман Михайлович Сиротяк. Його заступник з виховної роботи, кандидат економічних наук, доцент – Людмила Володимирівна  Іванець. Вона ж – голова первинного осередку Червоного Хреста навчального закладу. На обліку – понад  400 членів Товариства.

Під час Всеукраїнського Тижня  права, разом з викладачами відділення правознавства, Людмила Володимирівна  розробила  план заходів,  який  успішно втілюється у життя.

Тож 10 грудня у  коледжі розпочався Тиждень «Права людини», з нагоди проголошення Загальної декларації прав людини.

Плануючи заходи,  які  необхідно  у нього включити, Роман Михайлович  на нараді колективу з цього приводу наголосив:  «Держава доручила нам,  відповідно до ліцензій,  отриманих у Міносвти,  науки, молоді  і спорту, здійснювати підготовку бакалаврів за спеціальностями: облік і аудит, економіка підприємства,  будівництво та інших напрямків, але всі  фахівці  без винятку повинні мати грунтовні правові знання, і цьому якраз сприятиме Тиждень права».

Тож заходи з популяризації правових знань відбулися в усіх навчальних групах. На одному з них, характеризуючи діюче нині міжнародне 

гуманітарне право, Людмила Володимирівна Іванець  підкреслила: «Під час збройних конфліктів, міжнародних і внутрішніх, Червоний Хрест надає захист і допомогу жертвам як серед військовослужбовців, так і серед цивільного населення. Мандат МКЧХ на порятункові  дії під час збройних конфліктів ґрунтується на чотирьох Женевських конвенціях 1949 р., Додаткових протоколах до них 1977 р., а також на його власному Статуті (праві на ініціативу в не-міжнародних конфліктах)».

На семінарах  і  «круглих столах», які пройшли у  перший же  день Тижня права у групах П-31, ОА-31, П-42  студенти дізналися, що 

загальна Декларація прав людини стала можливою тому,  що цей  документ є рішенням Генеральної Асамблеї ООН, прийнятим у 1948

році, що став найавторитетнішим джерелом міжнародних норм щодо прав людини. Загальна Декларація разом з Міжнародними пактами

про права людини іноді позначається як Міжнародний Білль про права людини.

Учасники семінару у групі   П-31 Христина Венгрин , Соломія Крохмальна, Ліліана Кравців, Павло Гуменюк, Юрій Герасимчук, 

досліджуючи історію виникнення  і  прийняття цього епохального документу у  своїх виступах  констатували, що при кінці Середньовіччя

європейські філософи епохи Просвітництва розвинули теорію природного права, під впливом якої були сформульовані такі документи, як 

англійський Білль про права 1689, американський Білль про права та французька Декларація прав людини і громадянина.

В групах ОА-31, П-42 студенти Софія Король,  Іван Габер,  Роман Бедрило, характеризуючи міжнародне гуманітарне право, його основні 

документи,  звернули увагу присутніх на те, що дух та ідея нових юридичних  правил  співжиття між сучасними державами  сформувалися 

під час Другої світової війни.  

Саме тоді виникла нагальна потреба у прийнятті міжнародного Білля щодо прав людини.

У своєму звертанні до нації 1941 президент США Франклін Рузвельт закликав до захисту того, що він назвав істотними чотирма

свободами: свободи слова, свободи совісті, свободи від страху та свободи від злиднів. Ця декларація відображала переконання початку

1940-х, за якими захист прав людини повинен був стати умовою мирних угод після закінчення війни. 

«Статут ООН підтвердив віру в фундаментальні права, гідність і цінність людської істоти і зобов'язав усіх членів ООН забезпечити повагу й

дотримання людських прав та основних свобод для всіх людей без розрізнення щодо раси, статі, мови чи релігії»,  - підвів риску у дискусії

викладач права, голова циклової комісії юридичних дисциплін Віктор Тадейович Тримбуляк.

На честь того,  що Загальна декларація прав людини була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН саме 10 грудня 1948 в паризькому 

палаці Шайо, тепер  у цей  день в багатьох країнах  проходять  Тижні і Дні права, світова громадськість ще і ще повертається до

основоположних  принципів свого співжиття у мирний час. Цей документ перекладено 375 мовами й діалектами мов світу.

Декларація  вперше сформулювала ті права, які повинна мати кожна людина. Вона мала рекомендаційний характер, містила 30 статей, 

зміст яких був уточнений і розвинутий через інституції міжнародних угод, регіональних та національних конституцій та законів. Так, 

наприклад, «Міжнародний Білль про права людини» Генеральна Асамблея ООН прийняла1966 р. після затвердження двох Міжнародних

пактів: «Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права» та «Міжнародного пакту про громадянські та політичні права»

.

Україна ратифікувала ці пакти 1973 р. Те ж саме зробили понад сто інших країн світу і, тим самим, вони зобов'язалися привести свої 

національні законодавства у відповідність до прописаних у пактах вимог.

Таким чином міжнародно-правові акти отримали верховенство над внутрішнім законодавством. А це надало можливість громадянину, чиї

політичні чи громадянські права порушені, звернутися за захистом безпосередньо до Комітету з прав людини при ООН, якщо він вичерпав

всі можливості захисту, надані національним законодавством. 

Якщо ж певне право людини не отримало конституційного закріплення з  боку держави, воно визнається  правомочним і діючим на основі міжнародних актів.

 Фото – Романа Бедрила, студента  групи П-42,  волонтера Червоного Хреста

 Ірина Апостолюк,

голова Личаківської РО ТЧХ м. Львова